Роль харчування та способу життя в профілактиці та лікуванні сечокам’яної хвороби - Nokamen

Сечокам’яна хвороба – одне з найпоширеніших урологічних захворювань, при якому в нирках і сечовивідних шляхах утворюються нерозчинні відкладення – пісок або каміння.  Вони також можуть мігрувати у сечоводи, сечовий канал і сечовий міхур. Від чого з’являються камені в нирках? Причини у кожному окремому випадку індивідуальні, але існує кілька факторів, які провокують їх появу. До зовнішніх відносять кліматичні умови, неналежний питний режим, шкідливі умови праці, надлишок білка й солі в раціоні та передозування кальцію. Внутрішніми чинниками вважають спадковість, ендокринні захворювання та патології ШКТ, інфекції сечовивідних шляхів.

 

Роль харчування та способу життя в профілактиці та лікуванні сечокам'яної хвороби

 

Камені в нирках: симптоми

 

Камінь у нирці може певний час майже не завдавати дискомфорту, але на необхідність терміново звернутись до лікаря вказують такі симптоми:

 

  • гострий біль у ділянці нирок або попереку;
  • підвищення температури та озноб;
  • нудота та блювання;
  • порушення сечовипусканні;
  • кров у сечі.

 

Камені в нирках: лікування

 

Якщо камені невеликі, лікарі, як правило, вибирають консервативну терапію та призначають медикаменти – спазмолітики та протизапальні засоби. Складніші випадки потребують хірургічних методів, але сьогоднішній рівень медицинських технологій дозволяє робити це малоінвазивно, без розрізів та тривалої реабілітації. 

 

Харчування та здоровий спосіб життя – проти каменів

 

Ідеальні умови для сечокам’яної хвороби – це висока концентрація солей і мінералів у сечі. Тому важливо підтримувати нормальну кислотність сечі за допомогою продуктів і води.

   

Що потрібно викреслити з раціону:

 

  1. Копченості.
  2. Шоколад і здобу.
  3. Фастфуд.
  4. М’ясо та рибу жирних сортів.
  5. Прянощі.
  6. Міцний чай та каву.
  7. Зелений салат, щавель, шпинат, ревінь, буряк.

 

На що варто “підналягти”:

 

  1. Нежирні сорти м’яса та риби. 
  2. Бобові та насіння.
  3. Крупи та макарони.
  4. Молочнокислі продукти
  5. Житній хліб.
  6. Вегетаріанські супи.
  7. Овочі: картопля, кабачок, морква, гарбуз, капуста, огірок. 
  8. Фрукти: абрикос, груша, виноград, персик, банан.
  9. Березовий сік і сік червоної смородини. 

 

Приємний бонус до “протикам’яного”харчування – твердий сир із низьким вмістом солі.  Моцарела, рікота, адигейський – вибирайте до смаку. 

 

При приготуванні страв доведеться обійтись без смаження, обмежити сіль до 5 грамів на добу та розтягнути їстівне задоволення на 4-6 разів. Алкоголь, звісно, у списку дозволеного відсутній. А от лимонад – натомість, варто зробити своїм напоєм must have! Тільки справжній, домашній. Якщо немає часу на лимонад, можна робити воду з лимоном, адже лимон – лютий ворог ниркових каменів. За даними Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, щоденний лимонний напій знижує ризик виникнення каменів на 87 відсотків! Пояснюється це просто: вода розбавляє концентрацію сечі, а лимонна кислота гальмує утворення кристалів. 

 

І, звісно ж, фізична активність – це не просто “штамп” на тему здоров’я, вона активізує всі обмінні процеси в організмі, тому не дає солям накопичуватись. Крім того, рухова активність знижує рівень стресу та сприяє здоровому сну, що теж важливо для нормального метаболізму та повноцінної роботи нирок. 

 

Досить прості й навіть приємні правила, а насправді доводять, що запобігти – легше, ніж лікувати.

Діагностика та лікування запальних захворювань сечостатевої системи у чоловіків і жінок - Nokamen

Запалення сечостатевої системи – це група захворювань уретри,  сечового міхура, нирок та статевих органів як у жінок, так і у чоловіків: 

запалення сечовипускального каналу (уретрит);

– запалення сечового міхура (цистит);

– запалення нирок (пієлонефрит);

– сечокам’яна хвороба (виникнення каменів у сечових шляхах);

гонорея (венеричне інфекційне захворювання, спричинена бактерією Neisseria gonorrhoeae);

– хламідіоз (інфекційне захворювання, що викликає бактерія Chlamydia trachomatis);

– трихомоноз (запалення органів сечовидільної системи спричинене вагінальною трихомонадою);

– нетримання сечі;

– ниркова недостатність.

 

Діагностика та лікування запальних захворювань сечостатевої системи у чоловіків і жінок

 

Без належного лікування гострі інфекції сечової системи стають хронічними та загрожують серйозними ускладненнями. Крім того, бактеріями, вірусами, грибками та паразитами, які є збудниками запалення, можна заразити всю родину, в тому числі дітей, – ось чому їх важливо вчасно діагностувати та вилікувати.

 

Хвороби сечовидільної системи у жінок

 

За даними медико-статистичних досліджень захворювання сечовидільної системи в чотири рази частіше вражають жінок, ніж чоловіків. Це пов’язано з анатомічними особливостями уретри та відсутністю секрету передміхурової залози, який має бактерицидні властивості. Також причиною запалення сечовидільної системи може стати травмування під час статевого акту, використання контрацептивів (спіралі або діафрагми) та застій сечі через анатомічні та ендокринні зміни під час вагітності.

Сечостатева система – це група органів, пов’язаних між собою анатомічно та фізіологічно. Тому бактерія, яка потрапила в сечові шляхи (найчастіше – з травного тракту), вражає й органи, розташовані поруч. У жінок – це, крім перелічених вище захворювань, запалення яєчників (аднексит, сальпінгоофорит). 

 

Хвороби сечовидільної хвороби в чоловіків

 

У чоловіків запалення сечовидільної системи зустрічається переважно після сорока п’яти років. Приблизно в цьому віці простата збільшується в обсязі й починає тиснути на уретру, через що випорожнення сечового міхура відбувається не повністю. Найчастіше в чоловіків діагностують такі захворювання:

 

  • – простатит (запалення передміхурової залози);
  • – епідидиміт (запалення придатка яєчка);
  • орхоепідидиміт (запалення яєчка);
  • – баланіт (запалення голівки статевого члена).

 

Діагностика та лікування хвороб сечової системи

 

Для того, щоб вилікувати запалення сечовидільної системи, насамперед потрібно визначити збудника інфекції. Для цього застосовуються такі медичні методи дослідження:

 

  • огляд і опитування пацієнта;
  • – загальний аналіз сечі;
  • – дослідження сечі за спеціальними методиками;
  • – бактеріальний посів сечі;
  • – загальний та біохімічний аналіз крові;
  • – аналіз інших біологічних рідин;
  • – уретроскопія;
  • – КТ або МРТ органів сечостатевої системи;
  • – УЗД  органів урогенітальної сфери, нирок та сечового міхура. 
  • – рентгенологічні методики; 

  • – ендоскопічне обстеження (цистоскопія, уретроскопія, пієлоскопія);

  • – імунологічні та молекулярно-генетичні тести. 

 

Після проведених обстежень лікар призначає терапію, основна мета якої – усунути збудника інфекції. Лікування запалення сечостатевої системи у чоловіків і жінок принципово не відрізняється і може включати такі методи: 

 

  1. Прийом антибіотиків, протигрибкових або противірусних препаратів.
  2. Прийом спазмолітичних і протизапальних препаратів.
  3. Прийом уросептиків.
  4. Фітотерапія. 
  5. Дієта. 
  6. Питне лікування.

 

Терапія, як правило, проводиться амбулаторно, оперативне втручання призначається лише в запущених випадках або при ускладненні захворювання. 

Гострий стан запалення зазвичай ефективно лікується, головне – вчасно звернутися до лікаря.

Що таке сечокам’яна хвороба – визначення та причини - Nokamen

У сечі здорової людини присутні солі та мінерали в розчиненому стані. Але, якщо їх концентрація вище норми, повного розчинення не відбувається, й ці компоненти поступово перетворюються на кристали. Кристали, своєю чергою, поєднуються з іншими речовинами, та в результаті формуються в камені. Так виникає сечокам’яна хвороба, – хронічне захворювання, яке характеризується наявністю в сечовивідних шляхах каміння. Близько 10 % людей ризикують зіткнутися з СКХ (сечокам’яною хворобою) впродовж життя. Найчастіше вона діагностується в людей працездатного віку: 20-50 років. Сечові камені можуть знаходитись у різних органах сечовидільної системи та мати різний розмір – від міліметрової піщинки до кілограмового тенісного м’ячика. Камінець може бути лише один, а інколи лікарі нараховують до п’яти сотень.

 

Що таке сечокам'яна хвороба - визначення та причини

 

 Сечокам’яна хвороба: причини

 

Чому виникає такий небезпечний збій в організмі? На сьогодні спеціалісти по всьому світу не можуть дійти згоди в цьому питанні. СКХ – поліфакторна хвороба, яка має абсолютно різноманітні механізми розвитку. Головним фактором вважається порушення обміну речовин, але лікарі називають ще такі причини:

 

  1. підвищення рівня солей і кислот у сечі;
  2. супутні захворювання; 
  3. надлишок у їжі білка, солі, надто кислих та гострих продуктів, захоплення незбалансованими дієтами;
  4. медикаментозне передозування кальцію;
  5. вживання питної води в окремому регіоні з незбалансованим мінеральним складом.

 

Симптоми сечокам’яної хвороби

 

Типовим сигналом про наявність СКХ є біль у ділянці нирок. Він може бути різного характеру і локалізуватись у різних точках. Але іноді трапляється напад гострого, надзвичайно сильного болю, який жінки часто описують як навіть сильнішим, ніж під час переймів. Біль може віддавати в статеві органи. Такий біль – симптом ниркової коліки, і говорить про те, що камінь рухається сечоводом. Під час нападу може мучити нудота, блювання та озноб, а через пошкодження слизової оболонки в сечі помітна кров. Для клінічної картини також характерні біль і дискомфорт при сечовипусканні та часті позиви. Такі симптоми – показання для невідкладного звертання до лікаря, адже ниркова коліка може призвести до такого важкого ускладнення, як гостра ниркова недостатність. Найгірше, що можна зробити в цій ситуації – спробувати лікуватися самостійно, адже ознаки ниркової коліки можуть бути схожі на апендицит, гострий панкреатит і ще низку захворювань. 

 

Сечокам’яна хвороба: лікування

 

Камінь, який оселився в нирках, сам собою не розчиниться. Хіба що зовсім маленькі камінці можуть вийти з сечею та завдати мінімального дискомфорту. У такому випадку лікар призначить медикаментозну терапію для самостійного виходу каменю. Якщо ж камені великі або захворювання протікає з ускладненнями, лікування буде більш складним і тривалим. Сучасні можливості урологів передбачають малоінвазивні методи лікування без розрізів, болю та тривалого відновлення. Найпопулярніші серед них – лазерне та ультразвукове дроблення каменів. Після такого втручання реабілітація проходить швидко і переважно без ускладнень.

 

А от причину виникнення хвороби, навіть у кожному індивідуальному випадку, визначити складно. Однак, камені утворюються внаслідок високої концентрації певних речовин у сечі, тому, щоб знизити ризик цієї патології, варто скорегувати харчування та питний режим:

 

  • пити достатньо чистої води – вона розріджує сечу та не дає солям концентруватися;
  • відмовитись від жирного м’яса, солодощів, кофеїну, алкоголю та продуктів з надмірним вмістом солі: копченостей, консервів, фастфуду, снеків та маринадів;
  • додати до раціону знежирене молоко, житній хліб, нежирні сорти риби й м’яса, овочі, цитрусові;
  • підтримати організм фітопрепаратами на рослинній основі. Зокрема, фітокомплекс Нокамен добре зарекомендував себе, як профілактичний засіб проти виникнення каменів. Дев’ять цілющих трав, які є в його складі, розчиняють шкідливі утворення і не дають їм сформуватися у каміння.

 

Профілактика захворювання – це завжди найкраще, що ми можемо зробити для свого організму.

Симптоми та діагностика – як зрозуміти, що у вас камені в нирках? - Nokamen

Камені в нирках, – це захворювання, при якому в нирках і сечових шляхах накопичуються солі різних мінералів і перетворюються в пісок та камені. Ця хвороба посідає друге місце серед усіх хвороб нирок. Камені в нирках найчастіше діагностують у людей від 20 до 50 років, причому частіше – в чоловіків. Підступність даної патології в тому, що людина роками може навіть не здогадуватись про неї до перших симптомів і ускладнень. Чому виникають камені в нирках та сечовому міхурі, які симптоми цієї хвороби та що робити, якщо з’явились перші ознаки – дізнаємось.

 

як зрозуміти, що у вас камені в нирках

 

Причини виникнення каменів у нирках

 

Основною причиною утворення каменів більшість лікарів вважають функціональні розлади ЦНС, через які порушується обмін речовин і змінюється водно-сольовий обмін. У результаті утворюються нерозчинні солі, з яких формується каміння. До розвитку хвороби також можуть призвести такі фактори:

 

  1. інфекції сечових шляхів;
  2. подагра;
  3. хронічні запальні захворювання сечовидільної системи;
  4. прийом деяких препаратів;
  5. авітамінози та дефіцит деяких мінералів;
  6. спадковість;
  7. зайва вага;
  8. надмірне споживання тваринних білків і солі;
  9. зловживання алкоголем;
  10. недостатнє вживання рідини;
  11. вроджені патології сечостатевої системи;
  12. спекотний клімат;
  13. травми нирок;
  14. спадковість.

 

Симптоми каменів у нирках

 

Симптоми каменів у нирках та сечовому міхурі можуть не проявлятися кілька років. Іноді їх виявляють випадково під час УЗД або рентгену. Але коли камінь “виростає” або потрапляє в сечовід, з’являються гострі симптоми:

 

  • переймоподібний біль у попереку, який виникає після тряскої їзди або під час фізичних навантажень;
  • гострий біль внизу живота, стегнах, паховій ділянці;
  • зменшення сечовипускання;
  • часті позиви до сечовипускання;
  • здуття живота;
  • блювота.

 

Іноді через кілька годин, днів, або навіть тижнів після перших нападів ниркової коліки (переймоподібний біль у ділянці попереку) камінь виходить із сечею. 

 

Як виходять камені з нирок

 

Камені з нирок можуть виходити самостійно з сечею. Якщо піщинки  не більше 5-6 міліметрів, цей процес може бути практично безболісним або завдавати незначного дискомфорту. Проте, великі камені спричиняють сильний біль у попереку, нижньої частини живота і паху та інші клінічні прояви:

 

  • різь і біль під час сечовипускання;
  • каламутна сеча або з домішками крові та гною; 
  • підвищення температури тіла до 38,5 градусів;
  • зростання артеріального тиску;
  • прискорені позиви до сечовипускання;
  • набряки обличчя і кінцівок.

 

Якщо камінь почав рухатися, він може порушити відтік сечі та спричинити інші важкі ускладнення. Тому з перших ознак хвороби вкрай важливо звернутися до лікаря.

 

Камені в нирках: лікування

 

Після обстежень лікар-уролог індивідуально підбирає адекватну терапію, –  медикаментозну або хірургічну. Проте, з розвитком медичної індустрії відкриті хірургічні операції все частіше замінюють малоінвазивними та безпечними методами. Малотравматичні методики за допомогою ультразвуку, лазеру, ударних хвиль та ендоскопа дозволяють видалити камені без болю, крові та тривалої реабілітації.

Раціональність застосування Нокамену у практиці сімейного лікаря - Nokamen

Величко Валентина Іванівна – Професор, завідуюча кафедрою Кафедра Сімейної медицини та загальної практики Одеський національний медичний університет
Синенко Володимир Іванович – Доцент, кандидат медичних наук Кафедра Сімейної медицини та загальної практики Одеський національний медичний університет
Лагода Дар’я Олександрівна – Аспірант Кафедра Сімейної медицини та загальної практики Одеський національний медичний університет

Ключові слова: сімейний лікар, нирки, сечокам’яна хвороба, нефропротекція, профілактика.

Резюме. Лікарі ЗПСМ найчастіше стикаються з проблемою коморбідності пацієнтів. Поліпрагмазія, як наслідок поліморбідності призводить до збільшення вірогідності розвитку системних та небажаних ефектів від застосування препаратів, що у свою чергу зменшує комплаєнс між лікарем та пацієнтом. Однією із розповсюджених коморбідних захворювань є патологія нирок. Сечокам’яна хвороба займає друге місце за поширеністю, третє – як причина смертності та четверта за інвалідністю серед урологічних захворювань. Сучасна медицина повинна вирішувати питання лікування пацієнта препаратами, що включають в себе багато компонентів, з метою одночасного впливу на різні ланки патогенезу захворювання. Так, одним із таких засобів на українському ринку є рослинно-мінеральний комплекс Нокамен. До складу Нокамена входять вісім рослинних компоненти та два мінерали, що у комплексі мають нефропротективний ефект.

Сучасна українська медицина переживає раціоналізаторські зміни та, наразі, найбільше це торкнулося саме лікарів первинної ланки ˗ лікарів загальної практики та сімейної медицини (ЗПСМ). Лікарі ЗПСМ найчастіше стикаються з проблемою коморбідності пацієнтів. Проведено ряд досліджень, в яких вказано, що пацієнти з хронічними та коморбідними захворюваннями найбільше звертаються саме до первинної ланки, а витрати на їх лікування становлять значну суму з бюджету, як країни де мешкають пацієнти, так і власних коштів пацієнта [1,2,3].
Встановлено, що у США понад 80% коштів страхової медицини витрачається на надання медичної допомоги пацієнтам, що мають більш ніж 4 захворювання з хронічним перебігом [4]. У дослідженні H.S. Kim та співавторів показано, що пацієнти, у яких було діагностовано цукровий діабет, мали кореляційний зв’язок між відвідуванням лікаря та призначенням лікування з наявністю та кількістю супутніх захворювань. Тобто, чим більше коморбідних захворювань, тим більше відвідувань лікаря та призначених препаратів [5].
Ще однією проблемою, з якою стикаються лікарі та пацієнти, є поліпрагмазія. Поліпрагмазія, як наслідок поліморбідності, призводить до збільшення вірогідності розвитку системних та небажаних ефектів від застосування препаратів, що, у свою чергу, зменшує комплаєнс між лікарем та пацієнтом [6,7].
Серед коморбідних захворювань найчастіше зустрічаються такі, як ішемічна хвороба серця, дисциркуляторна енцефалопатія, артеріальна гіпертензія, ХОЗЛ, неопластичні процеси, хронічний гастрит із секреторною недостатністю, хронічний пієлонефрит, аденома передміхурової залози, цукровий діабет (ЦД), остеохондроз хребта, артроз.
Більшість із перелічених захворювань є системними та впливають на органи – мішені, одним із яких є нирки. Лікування захворювань нирок є тривалим процесом, а ліки мають побічний вплив на інші органи, тому є доцільним використання рослинних препаратів для лікування поліморбідних пацієнтів у практиці лікаря ЗПСМ.
За даними Національного реєстру Нідерландів у пацієнтів з таким загрозливим захворюванням, як цукровий діабет у 44 % випадків є коморбідне захворювання [8]. Загальновідомо, що, окрім коморбідних захворювань, пацієнти з ЦД мають проблеми з органами-мішенями. У нашій статті ми зробимо акцент на нирках.
Ще до початку клінічних проявів наявність протеїнурії та інших змін у аналізі сечі говорить про те, що ниркова функція порушена, саме на цьому етапі необхідна терапія для профілактики захворюваннь нирок, а при їх наявності ˗ запобігти більш тяжкому перебігу захворювання. У дослідженні SINGH R.G. проводили порівняльний аналіз ефективності застосування препарату, що має у своєму складі корінь берхавії строкатої Пунарнава та інгібітору АПФ (Раміприлу) у пацієнтів із діабетичною нефропатією [9].
Препарат Пунарнава є трав’яним аюрведичним препаратом, має антипротеїнуричну дію та ряд інших додаткових ефектів, а саме запобігає розвитку інфекції, має антилітичні, сечогінні та ренопротективні властивості. Ці всі ефекти досягаються за допомогою основного компонента препарату, а саме берхавії строкатої. Цей природний компонент містить велику кількість біологічно-активних речовин (флавоноїди, алкалоїди, стероїдні сполуки, тритерпени, ліпіди, білки та ін.), які проявляють антибактеріальну та гіпоглікемічну дію, мають протизапальну, імуномодулюючу та спазмолітичну активність, запобігають кристалізації оксалатів кальцію у сечі. За рахунок зниження рівня білку у сечі надає нефропротекторної дії при розладах вуглеводного обміну.
За дизайном у дослідження SINGH R.G. увійшли пацієнти з діабетичною нефропатією у IV стадії. Дослідження тривало упродовж шести місяців. Пацієнти були розділені на дві групи, основна отримувала Пунарнава та інгібітор АПФ, група порівняння тільки інгібітори АПФ. Найбільш поширеним симптомом у пацієнтів було суб’єктивне відчуття слабкості – у 60-90% пацієнтів обох груп. Іншими поширеними симптомами були анорексія, набряки та блювота.Основним позитивним впливом препарату з вмістом берхавії строкатої було зменшення набряків, що відмічалось у 28,57% пацієнтів основної групи, тоді як в групі раміприла зменшення набряків було у 14,28 % пацієнтів (р≤0,05). Тож, можна зробити висновок, що препарат з вмістом берхавії строкатої має сечогінні властивості, у даної групи пацієнтів. У підтвердження цьому фармакопея Індії віднесла препарат Punarnava до категорії діуретиків та рекомендувала до призначення пацієнтам, що мають проблеми із нирковою функцією у вигляді монотерапії, або у комплексному лікуванні [10].
Ще одне розповсюджене захворювання, з яким стикаються сімейні лікарі, це сечокам’яна хвороба (СКХ). Сечокам’яна хвороба займає друге місце за поширеністю, третє – як причина смертності та четверте – за інвалідністю серед урологічних захворювань. Варто зазначити, що СКХ найчастіше виникає у молодих людей та має гострий перебіг, що має значний вплив на якість та спосіб життя пацієнта. Загальновідомо, що загрозливі наслідки СКХ можна та необхідно профілактувати. Робити це можна за допомогою препаратів, що мають у своєму складі рослинні інгредієнти. Властивості доліхосу двоквіткового, як літолітичного засобу, відомі. Так, встановлено, що він сприяє розчиненню сечових каменів, що утворені оксалатами кальцію. Доліхос двоквітковий ˗ це однорічна рослина з дрібним листям, що при дозріванні утворюють стручки, які мають всередині насіння. При аналізі насіння доліхосу двоквіткового було виявлено низку речовин, серед них каротин 119, що є міжнародною одиницею виміру вітаміну А, та такий важливий фермент, як уреаза. Разом із цим у насінні доліхосу двоквіткового є стрептогенін, бета-ситостерол, фітогемаглютинін, бета-N-ацетилглюкозамінідаза, α- та β- галактозидази, α-манозиди та β-глюкозиди.
Дослідження вказують на те, що пацієнти із СКХ найчастіше мають оксалатні камені. Так, у Сполучених Штатах Америки за статистичними даними 75 % пацієнтів мають оксалатні камені. В країнах Азії спостерігається схожа тенденція. Так, у Індії більшість пацієнтів також мають оксалатні камені [11]. Такий високий рівень захворюваності саме на оксалатні камені пов’язаний із особливостями харчування пацієнтів. Великий рівень споживання таких злаків, як просо, та дефіцит тваринних білків є одним із предикторів розвитку СКХ з оксалатними каменями. Також, необхідно відмітити, що цей вид СКХ часто має рецидивуючий перебіг, а саме у 30% пацієнтів може виникнути новий епізод СКХ у наступні 10 років.
У своєму досліджені Singh R.G. виявив більш значні літолітичні властивості препарату із вмістном доліхосу двоквіткового у порівнянні із цитратом калію. Дослідження тривало упродовж 6 місяців, пацієнти були розділені на дві групи. Перша група отримувала рослинний препарат доліхосу двоквіткового, друга група – цитрат калію.
Наприкінці дослідження біло виявлено, що у груп доліхосу двоквіткового є значний літолітичний ефект. Так, було відмічене зменшення розмірів каменів за 3 місяці спостережень з 5,42 ± 1,55 мм до 4,26 ± 1,2 мм (p≤0,05). Також, у першій групі було встановлено зменшення кількості рецидивів СКХ (р≤0,05). Цікаво те, що не дивлячись на зменшення рецидивів рівень сироваткового кальцію, фосфору, сечової кислоти та виведення цих речовин сечею не відрізнялись в обох групах. Тож, препарат з вмістом доліхосу двоквіткового можна використовувати, як профілактичний засіб у запобіганні рецидивів у пацієнтів з СКХ, що звертаються до сімейного лікаря.
Сучасні модні тенденції у харчуванні молодих людей часто включають велику кількість вживання протеїнових добавок, що має негативний вплив на організм в цілому та на нирки зокрема. Терапевтичні ефекти спиртового екстракту кори стебел Crataevanurvula відомі. Так, у дозах 200, 400 і 600 мг він є корисним як проносний засіб та у лікуванні захворювань сечовивідних шляхів. Разом із цим, екстракт кори кратеви дуже корисний якпротизапальний препарат при артритіта має вплив на репродуктивну функцію у жінок, а саме як контрацептив. У Charak College of Pharmacy and Research було проведено дослідження, що виявляло вплив кори кратеви на функцію нирок у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, що проходили лікування циcплатином. Цисплатин є потужним протипухлинним засобом, але його клінічне застосування обмежене токсичною дією на нирки. Нефротоксичність протипухлинного препарату цисплатину включає посилення ниркової генерації реактивних метаболітів кисню і перекисного окислення ліпідів, викликане зниженням рівня антиоксидантів і антиоксидантних ферментів. У ході дослідження було підтверджено, що стебла кори Crataevanurvula володіють нефропротективною дією, а саме покращують функцію нефронів, зменшуючи негативний вплив протипухлинного препарату [12].
Ще одна рослина, що впливає на функцію нирок це Бутея одноквіткова. Так, у своєму дослідженні Amit Gupta встановив, що водний екстракт листівя бутеї має протизапальні та антимікробні властивості. А сама рослина має антиоксидантні та нефропротекторні властивості [13]. У нашій статті ми згадували сучасну проблему поліморбідності та поліпрогмазії, тому сучасна медицина повинна вирішувати питання лікування пацієнта препаратами, що включає в себе багато компонентів з різними лікувальними властивостями, за рахунок чого можна досягти комплексної дії на різні патогенетичні ланки захворювання. Так, одним із таких препаратів на українському ринку є Нокамен. Разом із переліченими вище рослинами до складу Нокамену входять десять природних компонентів, що мають нефропротективний ефект. Вітчизняні дослідження вказають на ефективність застосування Нокамену у пацієнтів з нирковою патологією. Так, у своїй публікації Литвинець Є. А. проводить порівняльне дослідження ефективності Нокамену з фітозбором «Нирковий» у жінок, що мають загострення хронічного рецидивного циститу. За результатами дослідження було встановлено, що застосування Нокамену протягом 3 місяців після лікування останнього епізоду загострення хронічного циститу суттєво знижує частоту рецидивів у порівнянні з фітозбором. Так, в основній групі пацієнтів, що приймали Нокамен, загострення хронічного циститу протягом наступних 6 місяців було зареєстровано у 10,0 % пацієнтів, тоді як у групі порівняння, що приймали фітозбір у 60,0 % пацієнток. Тож Нокамен можна рекомендувати у практиці лікарів загальної практикидля широкого застосування з метою профілактики рецидивів хронічних циститів [14].
Дослідження впливу Нокамену у пацієнтів з СКХ з розміром каменів до 55 мм провів В.П. Стусъ зі співавторами та встановив ряд позитивних ефектів. Так, було встановлено, що Нокамен має літокінетичний вплив, що виявлялося у самостійному відходженні конкрементів у 12 % пацієнтів. Більш того, у декількох пацієнтів камені відійшли не помітно. Разом із цим Нокамен має бактерицидні властивості, так у пацієнтів було відмічене зниження бактерійурії з 22 % до 12,5 % (р≤0,05). Окрім цього, було підверджено, що рослинні компоненти, які входять до складу Нокамену впливають на вміст кальцію, сечової кислоти в крові та сечі, що вказує на те, що Нокамен може застосовуватися як засіб для профілактики каменеутворення [15].
Тож, спираючись на вітчизняний та міжнародний досвід, можна рекомендувати лікарям первинної ланки застосовувати Нокамен, як джерело біологічно-активних речовин природного походження, що має позитивний вплив на функціонування нирок при станах, що супроводжуються утворенням каменів та запальними процесами у нирках та сечовивідних шляхах.

Перелік літератури
1) Starfield B, Lemke KW, Herbert R, Pavlovich WD, Anderson G. (2005). Comorbidity and the Use of Primary Care and Specialist Care in the Elderly. Annals of Family Medicine. 3(3):215-222. doi: 10.1370/afm.307
2) Wolff JL, Starfield B, Anderson G. (2002). Prevalence, expenditures, and complications of multiple chronic conditions in the elderly. Archives of internal medicine. 162(20):2269-2276.
3) Starfield B, Forrest CB, Nutting PA, von Schrader S. (2002). Variability in physician referral decisions. The Journal of the American Board of Family Practice.15(6):473-480.
4) Valderas JM, Starfield B, Sibbald B, Salisbury C, Roland M. (2009). Defining comorbidity: implications for understanding health and health services. Annals of family medicine. 7(4):357-363.
5) Kim HS, Shin AM, Kim MK, Kim YN. (2012). Comorbidity study on type 2 diabetes mellitus using data mining. The Korean journal of internal medicine. 27(2): 197-202.
6) van Weel C, Schellevis FG. (2006). Comorbidity and guidelines: conflicting interests. Lancet. 367(9510): 550-551.
7)Valderas JM, Starfield B, Sibbald B, Salisbury C, Roland M. (2009). Defining comorbidity: implications for understanding health and health services. Annals of family medicine. 7(4):357-363.
8) Struijs JN, Baan CA, Schellevis FG, Westert GP, van den Bos GA. (2006). Comorbidity in patients with diabetes mellitus: impact on medical health care utilization. BMC health services research. 6:84.
9) Singh RG, Govind Kumar, Singh SK, Tripathi YB, Singh RH. (2010). Evaluation of antiproteinuric and renoprotective effect of punarnava (boerhavia diffusa linn.) in diabetic nephropathy. Journal of Research and Education in Indian Medicine. 16(1-2):45-48.
10) Singh RH, Udupa KN. (1972). Studies in Indian indigenous drug, Punarnava (Boerhaavia diffusa, Linn.) Part-I, Identification and pharmacognostical studies. The Journal of research in Indian medicine. 7(3):1-12.
11) Ansari MS, Gupta NP, Hemal AK, Dogra PN, Seth A, Aron M, Singh TP. (2005). Spectrum of stone composition: structural analysis of 1050 upper urinary tract calculi from northern India. International journal of urology. 12(1):12-16.
12) Shelkea TT, Bhaskarb VH, Adkara PP, Jhaa U, Oswala RJ. (2011). Nephroprotective activity of ethanolic extract of stem barks of crataeva nurvula buch hum. International journal of pharmaceutical sciences and research. 2(10): 2712-2717.
13) Gupta A, Chaphalkar SR. (2016). Anti-inflammatory and anti-microbial activities of aqueous leaves extract of Butea frondosa. Journal of HerbMed Pharmacology. 5(2): 85-88.
14) Литвинець ЄА, Литвинець ВЄ. (2018). Порівняльне дослідження ефективності Нокамену у запобіганні загострень хронічного рецидивного циститу у жінок. Здоровье мужчины. 3(66):1-3.
15) Стусъ ВП, Моисеенко НН, Шевченко ЮЛ, Лисицкая ЛА, Гузман СТ, Панченко АС. (2018). Применение фитотерапии в лечении камней почек небольших размеров. Урологія. 22(3):58-64.

Клiнiчна ефективність застосування фiтопрепарату НОКАМЕН у комплексному лікуванні пацієнтів з уролітіазом - Nokamen

Хощенко Ю.О., **Россіхін В.В., Осипов П.Г., Бухмін А.В.
ФДАОЗ ВПО Бєлгородський державний національний дослідницький університет,
Харківська медична академія післядипломної освіти

За даними різних авторів, хворі з сечокам’яною хворобою (СКХ) складають більшу частину (від 30 до 45%) пацієнтів урологічних стаціонарів, причому їх кількість продовжує зростати [1,2,3]. В Україні за останні десятиріччя захворюваність СКХ збільшилась з 305,6 випадків на 100 000 дорослого населення в 1989 р. до 535,8 випадків у 2009 р. [4,5].

Впровадження в урологічну практику літотрипсії (ЛТ) принципово змінило підходи до лікування СКХ, відкрило нові перспективи зниження захворюваності та інвалідності, дозволило відмовитися від хірургічного лікування та наркозу [6,7].

Кінцевий успіх ЛТ визначається допоміжними лікувальними заходами, що спрямовані на прискорення виведення конкрементів, а також профілактику каменеутворення, що дозволяє уникнути повторної ЛТ і додаткових ендоскопічних втручань.

В Україні зареєстрований і дозволений до застосування як дієтична добавка рослинний комплекс Нокамен виробництва фармацевтичної компанії «Ананта Медікеар», Велика Британія. Нокамен – уропротектор з акцентом на літолітичний ефект. До складу Нокамену входять такі активні компоненти: кора кратеви (Сrataeva nurvala) – 100 мг, кореневища каменеломки язичкової (Saxifraga ligulata) – 60 мг, квіти бутеї (Butea frondosa) – 40 мг, насіння доліхосу (Dolichos biflorus) – 40 мг, натрію гідрокарбонат – 20 мг, корені берхавії (Boerhavia diffusa) – 70 мг, мумійо гімалайське (Asphaltum) – 70 мг, плоди якірців сланких (Tribulus terrestis) – 100 мг, екстракт розмарину лікарського (Rozmarinus officinalis) – 20 мг, екстракт марени серцелистої (Rubia cardifolia) – 20 мг.

Мета дослідження – визначення можливості застосування фітопрепарату Нокамен у комплексному лікуванні хворих нефролітіазом, яким проводили дистанційну ЛТ. У період з листопада 2014 року по лютий 2015 року проведено обстеження і лікування 42 хворих з камінням нирок і сечоточників. Нокамен призначали по 2 таблетки 2 рази на день після їжі. Курс застосування складав 45 днів.

Задачі дослідження:

Оцінити ефективність Нокамену в профилактиці інфекційно-запальних ускладнень після дистанційної ЛТ. 2. Визначити вплив Нокамену на строки евакуації фрагментів після ЛТ. 3. Дослідити можливість впливу Нокамену на мікроциркуляцію паренхіми нирок з метою зниження травматизації при дистанційній ЛТ.

Комплексне обстеження хворих з нефролітіазом проводили з використанням сучасних методів діагностики:

  • Оглядової і екскреторної урографії (для підтвердження наявності конкрементів і визначення функціонального стану нирок).
  • УЗД нирок з доплерографією (для визначення стану кровотоку в паренхімі) до і на різних строках після дистанційної літотрипсії.
  • Загального аналізу крові та сечі (визначення прихованої лейкоцитурії).
  • Бактеріологічного дослідження сечі.
  • Біохімічного дослідження крові.

Порівняльний аналіз результатів лікування хворих на нефролітіаз проводили у двох групах пацієнтів.

До першої, контрольної групи, увійшли 20 хворих з локалізацією конкрементів у лоханці сечоточника, яким проводилась дистанційна ЛТ з подальшою традиційною післяопераційною консервативною терапією. До другої, основної групи, увійшли 22 пацієнта з аналогічною локалізацією і клінічною картиною захворювання. Але, на відміну від пацієнтів першої групи, цим хворим після ЛТ призначався тільки Нокамен у дозі 2 таблетки 2 рази на день після їжі. Динамічні спостереження проводили протягом 45 днів. Із 22 пацієнтів основної групи чоловіків було 9 (41%), жінок – 13 (59%). Середній вік пацієнтів склав 42 роки (від 16 до 71 років). За локалізацією конкрементів хворі розподілялись наступним чином (табл. 1):

Таблиця 1. Розподілення хворих основної групи за локалізацією конкрементів.

newsphoto-3

Розміри каменів нирок коливались від 6 до 24 мм, сечоточників – від 6 до 9 мм. За даними екскреторної урографії та ультразвукового дослідження помірна уретеропієлоектазія була виявлена у всіх пацієнтів з камінням сечоточника і у 2-х пацієнтів з камінням у лоханочно-сечоточниковому сегменті. Із загального числа пацієнтів основної групи (22) скарги на ниркову коліку відмічали 18 (81,8%), лейкоцитурія різного ступеню вираженості виявлена у 19 пацієнтів (86,4%).
Бактеріурія від 10_ до 10_ КОЕ/мл, за результатами посіву сечі встановлена у 11 (50%) із 22 хворих основної групи. Характеристика виділеної мікрофлори наведена у таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристика виділеної мікрофлори у хворих основної групи до початку лікування.

newsphoto-4

Дистанційна ЛТ виконувалась за показаннями усім 22 пацієнтам з дотриманням необхідних умов операції. Для фрагментації каменів у переважної кількості хворих (21 пацієнт) достатньо було одного сеансу дроблення. Тільки одній пацієнтці з локалізацією каменю в лоханці розміром 25 мм за період спостереження було виконано 3 сеанси дроблення.

Критеріями оцінки ефективності лікування Нокаменом були: частота виникнення ниркової коліки, строки звільнення сечових шляхів від фрагментів після ЛТ, динаміка змін у показниках сечі (лейкоцитурія, бактеріурія), динаміка змін показників доплерографії і переносимість препарату. УЗД з доплерографією виконували до ЛТ, безпосередньо після ЛТ, а також через 7 днів, 2 тижні та 7 тижнів від початку лікування. Рентгенівський знімок виконували за показаннями.

Аналіз клінічних спостережень показав, що з 22 пацієнтів, які приймали Нокамен після ЛТ, ниркова коліка у післяопераційному періоді виникала лише у 2-х пацієнтів, що становило 9% від загальної кількості хворих основної групи. При цьому, обидва пацієнта мали камені значних розмірів (>20мм), і після ЛТ у них виникла протяжна «кам’яна» доріжка, що стало показанням для додаткової терапії. В контрольній групі пацієнтів, що не отримували Нокамен, ниркова коліка спостерігалась у 57%. Отримані результати свідчать про виражені спазмолітичні властивості Нокамену.

Відмічена також позитивна динаміка в аналізах сечі. До лікування із 22 хворих основної групи лейкоцитурія різного ступеню вираженості (від 4500 до 28000 в 1мл за Нечипоренком) мала місце у 19 пацієнтів, що склало 86,4%. Через тиждень після початку прийому Нокамену ступінь лейкоцитурії значно зменшився (до 8000 в 1 мл) у більшості хворих, а у 7 із 19 – показники сечі нормалізувались, скоротивши загальну кількість хворих з лейкоцитурією до 54,5% (12 хворих). Ці показники підтверджують протизапальні властивості Нокамену. Наступне динамічне спостереження (через 2 тижні) за хворими, що отримували Нокамен, дозволило підтвердити ефективність препарату по відношенню до інфекційно-запального процесу. Так, через 3 тижні кількість хворих з лейкоцитурією зменшилась до 8 (36,4%). Пацієнтам, у яких мала місце стійка лейкоцитурія, була призначена антибактеріальна терапія відповідно до чутливості мікрофлори сечі. Через 4 тижні у групі хворих, які отримували Нокамен, лейкоцитурія зберігалась у 4 (18%) пацієнтів, яким антибактеріальну терапію продовжували лікарськими препаратами у сполученні з Нокаменом. Через 7 тижнів лікування кількість хворих з бактеріурією зменшилась. Якщо до лікування бактеріурія мала місце у 11 пацієнтів основної групи, то через місяць після лікування бактеріурія 10 КОЕ/мл була виявлена лише у 3 (13,6%). Змін електролітного складу сироватки крові (Nа+ , К+ , Са++, Мg++) через 7, 14 і 45 днів виявлено не було.

У пацієнтів після дистанційної ЛТ на тлі Нокамену значно скоротились строки відходження фрагментів і вже до кінця першого тижня обстеження сечові шляхи були вільними від фрагментів. У групі пацієнтів з аналогічною локалізацією каменю, яким проводили ЛТ з подальшою традиційною медикаментозною терапією, сечові шляхи повністю звільнялись від фрагментів через два – три тижні, причому двом із них знадобились повторні сеанси дроблення. Таким чином, Нокамен сприяє більш швидкому відходженню конкрементів із сечових шляхів після ЛТ.

Ультразвукове дослідження з доплерографією виконували у післяопераційному періоді після дистанційної ЛТ у контрольній групі (без Нокамену) і в основній групі (з Нокаменом) у строки: до ЛТ, зразу після дроблення, через 2 дні, 7 днів, 2 тижні, 4 тижнів після початку прийому препарату. Стан кровотоку оцінювали за індексом пульсативності (Р1 ) на рівні ниркової артерії та сегментарних судин. Аналіз динаміки показників доплерографії у хворих контрольної групи показав достовірне збільшення індексів пульсативності та резистивності: зразу після дроблення і протягом найближчого післяопераційного періоду. Нормалізація їх відбувалась лише до 7 доби (табл. 3). Порушення ниркового кровотоку у пацієнтів після ЛТ виникає внаслідок впливу ударної хвилі, причому ступінь і характер ушкоджень залежать від вихідного стану і характеру уродинаміки [3]. У зв’язку з тим, що показники індексів пульсативності та резистивності у пацієнтів з пієлоектазією мали високі значення: Р1 = 1,23±0,06 (Р 0,05) і Кл=0,72±0,03 (Р 0,05), ми розділили пацієнтів основної групи на дві підгрупи. До першої у війшли 11 пацієнтів з конкрементами лоханки і мисочок без ектазії, до другої – 11 пацієнтів з уретеропієлоектазією. З метою визначення впливу фітопрепарату Нокамен на стан ниркового кровотоку після літотрипсії, ми провели порівняльний аналіз показників індексів пульсативності та резистивності у рівноцінних групах хворих (по 11 пацієнтів) за умов збереження відтоку сечі. В таблиці 3 наведені показники хворих після ЛТ без Нокамену, в таблиці 4 – показники після ЛТ у пацієнтів, що приймали Нокамен.

Таблиця 3. Динаміка показників доплерографії у хворих контрольної групи після ЛТ (без Нокамену)

newsphoto-5

Р – у порівнянні з показниками до ЛТ.
Таблиця 4. Показники ЛТ на фоні прийому Нокамену

newsphoto-6

Р – у порівнянні з показниками до ЛТ.

Було встановлено, що у групі пацієнтів, яким виконували тільки ЛТ і не призначали Нокамен, відновлення ниркової гемодинаміки відбувалось лише на 7 добу після дроблення. Нормалізація гемодинаміки після ЛТ у пацієнтів, які отримували Нокамен, відбувалася значно швидше, і вже через 2 доби після дроблення показники індексів пульсативності та резистивності відповідали показникам до втручання, і залишались такими протягом усього періоду спостереження, незалежно від кількості сеансів ЛТ (табл. 4).

Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що призначення Нокамену пацієнтам з СКХ перед ЛТ дозволяє відновити нирковий кровотік у більш короткий термін, знизити травматизацію паренхіми в результаті впливу ударної хвилі до мінімума і скоротити період між сеансами до 2-х діб, якщо в цьому з’являлась необхідність.

Як було сказано вище, при порушенні відтоку сечі з верхніх сечових шляхів спостерігалось також порушення ниркового кровотоку на рівні судин воріт нир-ки, яке полягало в достовірному підвищенні індексу пульсативності: 1,5±0,4 (Р>0,001). Останній залишався достовірно підвищеним і свідчив про зниження швидкості кровотоку в паренхімі.

Показники Р1 і Кл у групі з Нокаменом через тиждень лікування склали відповідно 0,96±0,1 (Р>0,01) і 0,6±0,03 (Р>0,01), що вказує на нормалізацію швидкості кровотоку. Дослідження гемодинаміки у хворих СКХ виявило достовірне збільшення індексів Р1 і Кл при наявності пієлоуретероектазії, що пояснюється збільшенням внутрішньолоханочного тиску і порушенням кровотоку в паренхимі.

Для більш детального вивчення швидкості зміни кровотоку були визначені показники Р1 і Кл на сегментарному рівні судинного русла. Аналіз отриманих результатів показав, що в групі хворих, які не отримували Нокамен, показники Р1 і Кл підвищились до 1,43±0,07 і 0,76±0,01, відповідно. У той час як у хворих, які отримували Нокамен, зміни гемодинаміки були виражені незначно – 1,11±0,06 і 0,64±0,02, відповідно.

Таким чином, Нокамен покращує кровообіг не тільки на рівні ниркових артерій, але і на рівні мікроциркуляції.

ВИСНОВКИ

Отримані результати підтверджують ефективність застосування рослинного засобу Нокамен у хворих СКХ у комплексі з дистанційною ЛТ: Література знаходиться у редакції.

  • Нокамен проявляє ефективність у профілактиці та лікуванні інфекційно-запальних ускладнень, знижуючи ступінь лейкоцитурії та бактеріурії.
  • У два рази скорочується строк відходження фрагментів із сечової системи після ЛТ.
  • Нокамен знижує частоту виникнення ниркової коліки і ризик формування «кам’яної» доріжки після дистанційної ЛТ.
  • Нокамен покращує нирковий кровообіг і знижує ризик травматичних пошкоджень паренхіми внаслідок впливу ударної хвилі при ЛТ.
  • Нокамен доцільно призначати за тиждень до запланованої ЛТ з продовженням прийому в післяопераційному періоді з метою профілактики можливих судинних та інфекційних ускладнень

Порівняльне дослідження ефективності НОКАМЕНУ у запобіганні загострень хронічного рецидивного циститу у жінок - Nokamen

Литвинець Є.А., Литвинець В.Є.
ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет»

Мета дослідження: дослідити ефективність та безпечність використання фітокомплексу Нокамен® з метою запобігання загострень хронічного рецидивного циститу.
Матеріали та методи. Нами проведене відкрите моноцентрове, порівняльне дослідження, в якому брало участь 60 жінок віком від 20 до 65 років із хронічним рецидивним циститом. З метою запобігання загострення хронічного рецидивного циститу на основі випадкової вибірки хворі були поділені на ІІ групи. Основній групі (30 пацієнток) ми призначали фітокомплекс Нокамен® по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 3-х місяців. Друга група (30 пацієнток) – група порівняння приймала настій фітозбору «Нирковий» по 50 мл 3 рази на добу теж упродовж 3-х місяців.
Результати. Аналіз результатів спостереження за хворими засвідчив, що вживання фітокомплексу Нокамен® протягом 3-х місяців після лікування останнього епізоду загострення хронічного циститу істотно знижує частоту рецидивів у порівнянні з фітозбором. Так, в основній групі хворих, які приймали Нокамен® зареєстровано загострення хронічного циститу через 6 місяців – у 3 (10,0 %) хворих, тоді як у групі порівняння – у 18 (60,0 %) хворих. Заключення. Проведене дослідження показало, що застосування збалансованого фітокомплексу Нокамен® протягом 3 місяців у порівнянні з фітозбором є більш ефективним у профілактиці загострень хронічного рецидивного циститу, що дозволяє рекомендувати його для широкого застосування як високоефективний і безпечний засіб.
Ключові слова: хронічний рецидивний цистит, Нокамен®, фітозбір.

Цистит – інфекційно-запальний процес в стінці сечового мічхура, який локалізується переважно в слизовій оболонці [2, 5, 6]. Розповсюдженість гострого циститу в Україні становить 314 на 100 тис. населення, хронічного циститу – 135 на 100 тис. населення. Більшість хворих – жінки молодого віку та жінки у передклімактеричному періоді. Якщо інфікування сечового міхура постійно повторюється, тобто періодично відзначаються рецидиви його запалення, може бути діагностований хронічний цистит, який має по МКБ-10 код – N30.1-N30.2. Хронічний рецидивний цистит або хронічний цистит із частими загостреннями є найпоширенішою патологією, що діагностується у жінок репродуктивного віку [1, 3, 5].Виходячи з статистичних даних, кожна третя-четверта жінка в найбільш активному репродуктивному та працездатному віці (20-40 років) переживає гострий цистит, а у третини він стає рецидивуючим. Частіше повторне загострення виникає протягом перших трьох місяців після першого епізоду [2, 5]. Інше дослідження, яке охопило більш широкий віковий діапазон жінок (17-82 роки), показало ще більш глобальні масштаби проблеми. Рецидивуючим цистит стає у 45% пацієнтів протягом першого року. Серед жінок віком від 55 років і старших від повторних загострень страждає кожна друга [10].

У жінок відзначають високу схильність до рецидивування циститу, що можна пояснити такими факторами, як: анатомо-фізіологічні особливості організму жінки (короткий та широкий сечівник, близькість до резервуарів умовно-патогенних мікроорганізмів); супутні гінекологічні захворювання із запальним та гормональним компонентами, що порушує дисбіоз піхви; частота статевих актів, особливості контрацепції. Значущим чинником висхідного шляху інфікування сечового міхура є статеве життя. Варіабельність розташування зовнішнього отвору уретри створює високу вірогідність вагінальної ектопії, при цьому уретра відкривається безпосередньо в присінку піхви, що при статевому контакті створює умови для ретроградного пасажу вмісту піхви в сечовий міхур. Крім того, частим «ускладненням» початку статевого життя є утворення гіменоуретральних злук, що приводить до гіпермобільності уретри, яка при коїтусі зміщується в піхву. Недотримання статевої гігієни в цьому випадку викликає атаку циститу практично після кожних статевих зносин [2, 3, 5].

У розвитку циститу відіграє роль адгезія (прилипання) деяких видів мікроорганізмів до епітелію сечового міхура. Хронічному циститу також сприяють прийом гострої їжі, тривале утримання сечовипускання, що може призвести до стійких функціональних порушень, при яких втрачається узгодженість між діяльністю м’язів сечового міхура [5, 6, 7].

Більшість рецидивів виникають у перші 3 місяці після лікування попереднього епізоду. Протягом 6 місяців після першого епізоду інфекції сечових шляхів (ІСШ) у 27 % молодих жінок розвивається хоча б один культурально підтверджений рецидив, а у 2,7 % – не менше 2 рецидивів. Після лікування неускладненого циститу захворювання рецидивує протягом 1 року майже в половини жінок [2, 5]. Якщо збудником циститу була кишкова паличка, рецидиви протягом 1 року виникають у 36 % жінок віком до 55 років і у 53 % жінок віком понад 55 років [6]. Часті рецидиви циститу виявляються у 10–15 % жінок, старших за 60 років [10].

Фактором виникнення циститу є наявність патогенних мікроорганізмів та дистрофічних конгестивних процесів у стінці сечового міхура. У більшості випадків цистит викликається грамнегативними бактеріями, з яких близько 80 % становить Escherichia coli. Другий за частотою збудник (11 %) — Staphylococcus saprophyticus. Причиною решти випадків в основному є Enterococcus faecalis, Klebsiella spp., Proteus spp. В етіології циститу певну роль відіграють урогенітальні інфекції, викликані Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealiticum, Trichomonas vaginalis [4, 5].

Ураження глибоких шарів стінки сечового міхура з її деформацією призводить до зменшення місткості міхура і його часткової дисфункції.

Діагноз рецидивуючого циститу верифікується, якщо протягом півроку було не менше двох загострень захворювання або протягом року – три і більше. Існує два механізми розвитку рецидиву.

  • Персистенція інфекції. У цьому випадку інфекційний агент потрапляє на слизову оболонку сечового міхура або уретри і спокійно паразитує там, регулярно викликаючи загострення процесу.
  • Реінфікування. При цьому механізмі відбувається повторне зараження. Перше загострення захворювання закінчується повною елімінацією мікроорганізму, а причиною рецидиву стає новий інфекційний агент. Це може бути той самий або інший вид бактерій, який потрапив в сечові шляхи знову [2, 10].

Пацієнткам із часто рецидивуючим циститом (>2 загострень протягом 6 міс і >3 загострень впродовж 1 року) призначають профілактичне лікування. Існує декілька підходів до такої терапії:

  • тривалий профілактичний прийом одного з антибіотиків у низьких дозах кожні 10 днів впродовж 3 міс;
  • пацієнткам, в яких загострення пов’язані зі статевим актом, рекомендований прийом антибіотика після коїтусу з поступовим зниженням дози препарату [5, 7].

Аналіз 108 досліджень показав, що в результаті профілактичного застосування антибактеріальних препаратів ймовірність рецидивів знизилась у 8 разів, однак після закінчення курсу у 60% пацієнток протягом 3-х місяців знову виникало загострення. Крім того, розвивалися побічні ефекти у вигляді дисбактеріозу кишечника і кандидозу ротової порожнини та піхви [10].

В даний час відносно цього методу профілактики склалася певна думка: якщо можливо обійтися іншими засобами, до прийому антибіотиків не вдаються.

Такий стан, в певній мірі, пов’язаний зі значним поширенням полірезистентних штамів мікроорганізмів, зростанням їх вірулентності, активацією власної умовно-патогенної мікрофлори в умовах зниження захисних сил організму та інфікуванням госпітальними штамами бактерій. Інші важливі складові проблеми полягають у тому, що за останні 40 років на фармацевтичному ринку та в клінічній практиці не з’явилося антибіотиків принципово нових класів. При цьому збільшується кількість побічних ефектів антибактеріальної терапії [6].

Резистентність мікроорганізмів до антибактеріальних засобів є основним чинником, що обмежує антибактеріальну терапію, та однією з причин невдалого лікування антибактеріальними препаратами. У світі щороку публікується близько 20 тисяч статей з приводу поширення антибіотикорезистентності, що вказує на актуальність цієї проблеми [7].

Таким чином, програючи боротьбу з інфекціями стратегічно, людство змушене вдаватися до тактичного маневрування. У цих умовах зростає роль фітотерапії, безпосередньо спрямованої на пригнічення розвитку патогенних мікробних збудників в сечових шляхах.

Також негативною стороною більшості фармакологічних препаратів є їхня нефротоксичність, здатність сенсибілізувати та алергізувати організм, особливо при тривалому використанні. Беручи до уваги вищенаведені міркування, зрозуміла увага до фітотерапії при лікуванні хворих на хронічний цистит [6, 8, 9]. Переваги фітотерапії при лікуванні даної патології наступні:

  • фітопрепарати володіють вираженою терапевтичною активністю і при цьому значно меншим спектром побічних ефектів;
  • широкий діапазон терапевтичної дії і незначна токсичність дозволяють довготривало застосовувати фітопрепарати без ризику серйозних ускладнень (гепатотоксичних, нефротоксичних, привикання);
  • фармакодинаміка фітопрепаратів доволі багата (антисептична, протизапальна, знеболююча, спазмолітична, діуретична та інші), що дозволяє впливати на декілька патологічних ланцюгів;
  • дія фітокомпозицій більш натуральна, “м’яка”. Завдяки наявності біологічно активних речовин, рослинних олій, вітамінів, антиоксидантів тощо спостерігається модулюючий вплив цих препаратів на імунну систему, обмін речовин.

Тому викликає зацікавленість фітокомплекс Нокамен®, компанії «ANANTA MEDICARE», що володіє комплексом необхідних фармакологічних механізмів з багатогранним впливом на сечостатеву систему. Разом з тим, ефективність даного препарату в запобіганні рецидивів хронічного циститу не досліджувалась.

Мета роботи: дослідити ефективність та безпечність використання фітокомплексу Нокамен® з метою запобігання загострень хронічного рецидивного циститу

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Нами проведене відкрите моноцентрове порівняльне дослідження, в якому брало участь 60 жінок віком від 20 до 65 років з хронічним рецидивним циститом. У кожної хворої було щонайменше 2 рецидиви циститу з інтервалом 2- 4 місяці. У більшості випадків причиною загострення були переохолодження, зміна сексуального партнера, часті статеві контакти та гострі інфекційні процеси. Всім хворим, які були включені у дослідження, напередодні було проліковано епізод загострення хронічного циститу. З метою профілактики загострення хронічного циститу на основі випадкової вибірки хворі були поділені на ІІ групи. Основній групі (30 пацієнтів) ми призначали Нокамен® по 1 таблетці 2 рази на добу на протязі 3-х місяців. Нокамен® фітокомплекс, що має збалансований склад діючих речовин: кора кратеви 100 мг, кореневища каменеломки язичкової 60 мг, квіти бутеї 40 мг, насіння доліхосу 40 мг, натрію гідрокарбонат 20 мг, корені берхавії строкатої 70 мг, мумійо гімалайське 70 мг, плоди якірців сланких 100 мг, екстракт розмарину лікарського 20 мг, екстракт марени серцелистої 20 мг.

Друга група (30 пацієнтів) – група порівняння приймала настій фітозбору «Нирковий», до складу якого входять наступні рослини: хвощ польовий, кукурудзяні рильця, череда трироздільна, горець пташиний, листя смородини, мучниця звичайна по 50 мл 3 рази на добу теж протягом 3-х місяців.

Критеріями включення хворих у дослідження були: встановлений діагноз хронічний рецидивний цистит, вік пацієнтів 20-65 років, згода пацієнтки на проведення дослідження.

Критеріями виключення з дослідження були: вади розвитку сечовидільної системи; наявність супутньої патології, яка не передбачена протоколом і може змінити фармакокінетику і фармакодинаміку препаратів, які застосовуватимуться в дослідженні, а також впливати на інтерпретацію даних; наявність у хворих нейропсихічної патології, що теж може впливати на комплайєнс між пацієнтом та лікарем; непереносимість пацієнтками препаратів, що застосовуватимуться в дослідженні; відмова від участі в дослідженні.

Всі пацієнти, включені в роботу, були обстежені із застосуванням таких методик: вивчення скарг і анамнезу, об’єктивне фізикальне дослідження; клінічний аналіз крові; клінічний аналіз сечі; аналіз сечі за Нечипоренком; бак. посів сечі; добова протеїнурія; аналіз сечі за Зимницьким; біохімічний аналіз крові (сечовина, креатинін, печінкові проби); ультразвукове дослідження органів черевної порожнини і сечостатевої системи.

Статистичне порівняння між групами проводили за допомогою t-тесту. Відмінності вважалися значущими при р 0,05.

Упродовж усього періоду дослідження проводилися виявлення й реєстрація можливих побічних ефектів.

Оцінка безпеки й переносимості проводилася впродовж усього дослідження на підставі вивчення частоти виникнення небажаних явищ на фоні приймання препарату. За наявності обгрунтованої підозри, що небажане явище пов’язане із досліджуваним препаратом, його розглядали як побічну дію.

Критеріями оцінки переносимості служили суб’єктивні відчуття хворих на фоні прийому досліджуваного препарату й лікарський огляд на предмет можливого алергічного висипу, периферичних набряків, тахікардії й непередбачених небажаних явищ.

Ступені оцінки переносимості: добра переносимість – відсутність побічних ефектів або побічні ефекти незначного ступеню вираженості, що не потребують відміни або зміни дози препарату; задовільна переносимість – наявність побічних реакцій легкого або помірного ступеню вираженості, що потребують зменшення дози препарату; незадовільна переносимість – наявність побічних реакцій, що потребують відміни препарату. Усі включені в дослідження пацієнти пройшли повний курс запланованого обстеження й лікування.

Групи пацієнтів були порівняними за віком, ступенем вираженості клінічної симптоматики, супутньою патологією. Зіставлення початкових даних лабораторних досліджень свідчило про однорідність основної групи і групи порівняння. Спостереження за хворими проводили з метою визначення тривалості ремісії протягом 6 місяців. Усі пацієнти обстежувались після отримання інформаційної згоди у них у відповідності до вимог GCP IHC.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Дослідження проводилося на клінічній базі кафедри урології ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» в урологічному відділенні обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ. Вік хворих коливався від 20 до 65 років, у середньому 34,5±2,6.

Аналіз результатів спостереження за хворими засвідчив, що вживання фітокомплексу Нокамен® протягом 3-х місяців після лікування епізоду загострення хронічного циститу істотно знижує частоту його рецидивів. Так, в основній групі хворих, які приймали Нокамен® по 1 таблетці 2 рази на добу протягом трьох місяців не зареєстровано жодного випадку загострення хронічного рецидивного циститу, а через 4 місяці загострення мало місце лише у 1 (3,3 %) хворої, через 5 місяців – у 2 (6,6 %) хворих, а через 6 місяців – у 3 (10,0 %) хворих. Тоді як у групі порівняння уже через два місяці загострення хронічного рецидивного циститу було у 2 (6,6 %) хворих, через три місяці – у 5 (16,6 %) хворих, через чотири місяці – у 9 (30,0 %), через 5 місяців – у 12 (40,0 %), а через шість місяці – у 18 (60,0 %) хворих (табл. 1).

При застосуванні Нокамену та фітозбору побічної дії нами не виявлено.

Отже, отримані дані демонструють, що фітокомплекс Нокамен® є ефективним середником у профілактиці загострень хронічного рецидивного циститу.

Таблиця. Частота загострень хронічного рецидивного циститу протягом 6-ти місячного спостереження

newsphoto-2

ВИСНОВКИ
  • Проведене дослідження показало, що застосування фітокомплексу Нокамен® протягом 3 місяців у порівнянні з фітозбором є більш ефективним у профілактиці загострень хронічного рецидивного циститу.
  • Нокамен® не має побічної дії, добре переноситься хворими, що дозволяє рекомендувати його для широкого застосування як високоефективний і безпечний засіб з метою профілактики рецидивів хронічного циститу. Таблиця. Частота загострень хронічного рецидивного циститу протягом 6-ти місячного спостереження Група Через 1 місяць Через 2 місяці Через 3 місяці Через 4 місяці Через 5 місяців Через 6 місяців Основна група (Нокамен®), n=30 0 0 0 1 (3,3 %) 2 (6,6 %) 3 (10,0 %) Група порівняння, n=30 0 2 (6,6 %) 5 (16,6 %) 9 (30,0 %) 12 (40,0 %) 18 (60,0 %)
Список літератури знаходиться в редакції.

Застосування фітотерапії в лікуванні каменів невеликих розмірів в нирках - Nokamen

В.П. Стусъ, Н.Н. Мойсеєнко, Ю.Л. Шевченко,
Л.А. Лисицька, С.Т. Гузман, А. С. Панченко
ДУ «Дніпропетровська медична академія МО3 України»
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ УРОЛОГІВ, АНДРОЛОГІВ ТА НЕФРОЛОГІВ

Вступ. Питома вага сечокам’яної хвороби (СКХ) в структурі захворюваності складає 10—15% в світі, 5—9% — в Європі, в США 13% чоловіків та 7% жінок страждають сечокам’яною хворобою [2]. В Україні СКХ в структурі урологічної захворюваності складає від 27,4% до 32,7% [7, 8]. З кожним роком кількість хворих збільшується. Схильні до захворювання пацієнти найбільш працездатного віку (30—50 років), як чоловіки, так і жінки. Сечокам’яна хвороба носить ендемічний характер. Ось перелік регіонів, де найбільш часто зутрічається уролітіаз: Мала Азія з Аравійським півостровом, південні та східні райони Азії, Індії, Китай (південні райони), Індонезія, Північна Австралія, північно-східна Африка, південні області Північної Амери­ки, східне та західне узбережжя Південної Аме­рики, Скандинавські країни, Нідерланди, південно-східної Франції, південні райони Іспанії, Іта­лія, південні райони Германії та Австрії, Бал­канський півострів, Алтайський край, Україна (Дніпропетровська, Донецька області). В кож­ному ендемічному районі існують місцевості, де захворюванність найвища (наприклад, Солонянський район Дніпропетровської області) [3].

Склад каменів в різних ендемічних районах відрізняється. В Індії більше 80% каменів складаються з оксалату кальцію, в Судані оксалати складають біля 75% каменів, а в Іраку оксала­ти кальцію займають всього 2—3%, в Ізраїлі — 5%. В багатьох країнах (Норвегія, США, Ізраїль, Ірак, Австрія, Швеція) великий відсоток змі­шаних каменів з оксалату кальцію та фосфату кальцію (50—60%). Струвіти (фосфати магнію — аммонію) зустрічаються в Беларусі — 28%, Англії — 20%, Бельгії — 15%, США — 15%. Камені з сечової кислоти частіше зустрічаються в Іраку — 40%, Беларусі — 30%, Йорданії —30%, Ізраїлі — 28%, Австрії, Франції — 23%. Цисти­нові камені зустрічаються рідко 1—2% від усіх каменів (Бельгія, США). Чисті фосфати частіше всього виявлялися в Бельгії — 21%, Англії, Австрії, Судані — 8—9% (мал. 1). Але, враховуючи різну кількість досліджених камнів в різних країнах світу (США — 10 000 каменів, Судан — 32 каменя), наявністьрізногоскладу каменів мо­же бути іншою [3].

Діаграму побудовано на результатах ана­лізу печінкових каменів, отриманих після елі­мінації каменю у хворих з СКХ; Беларусь (151 камінь), Норвегія (500 каменів), Англія (243 каменя), Бельгія (239 каменів), Франція (322 каменя), США (10 000 каменів), Ізраїль (1000 каменів), Йорданія (128 каменів), Ірак (146 каменів), Індія (431 камінь), Австрія (226 каменів), Судан (32 каменя), Швеція (623 каменя). Відповідно до хімічного складу всі камені були розподілені за наступними категоріями: Са-Ох — чистий оксалат кальцію, Са-Ох+СаР – змішані оксалатні та фосфатні кальцієві камені, СаР — чистий кальцію фосфат, струвітні камені, камені сечової кислоти та уратні камені, цистинові камені.

Серед багаточисельних етіологічних факторів сечокам’яноїхвороби можно виді­лити основні [4, 14]:

  • Порушення віддоку сечі на будь-якому рівні сечового тракту.
  • Порушення обміну речовин.
  • Інфекція.

Наявність більше одного фактору у хворого з великою вірогідністю веде до утворення каменів. Камінь не утворюється за одну ніч. Для його утворення необхідна матриця. Розташування цієї матриці в збірних трубочках та на сосочку нирки (наймовірніше). Наведені Рендалем відкладення солів в сосочках, збірних трубочках є, ймовірно, місцем формування каменю. Згідно із спостереженнями іспанських урологів SabeteArrouya. Х.А., PerasAyalaта ін. (2018) ураження сосочків може бути у вигляді відкладення бляшок Рендаля, тубу­лярних кальцифікатів та папіллярних крате­рів. Тубулярні кальцифікати є найбільш частими ушкодженнями у пацієнтів з нирковим уролітіазом. Тубулярні кальцифіка­ти визначалися у хворих з підвищеним вмістом кальцію в сечі. У хворих з бляш­кою Рендаля визначалася гіпоцитратурія. Гіпооксалурія спостерігалася частіше у хворих з па­пілярним кратером [11].

Питання діагностики сечокам’яної хворобина даний час не складають труднощів. Після скрінінгового ультразвукового дослідження нирок виконується нативна комп’ютер­на томография, яка в 99— 100% випадків відповідає на питання: чи є камінь, його лока­лізация, розмір, щільність, чи є порушення віддтоку сечі. Та тільки в рідких випадках, при локалізації невеликого каменю в тазовому відділі сечоводу та відсутності стазу сечі, можуть бути сумніви: камінь це або флеболіт, але наявність відповідної клініки у хворого та виконання уретероскопії, яка будей діагностичним й, можливо, лікувальним заходом, дадуть відповідь на питання [14].

Лікування сечокам’яної хворобина даний час не єсвоєчасним й дуже рідко патогенетичним. Треба чесно визнати: урологи не вміють, на жаль, лікуватиисечокам’яну хворобу, але гарнонавчилися видаляти камені. Видаляють камені, які вже «звільнилися» від фіксації на сосочку й вільно розташовані в чашечно-мисковій системі або сечоводі Алевидалити — не означає вилікувати від сечокам’яної хвороби [1].

В камене утворенні важливу роль виграє pH сечі (її норма 6,2—6,4). Усі ми знаємо ре­комендації, зїї (pH) вимірювання для розчину каменів. Але визначення pH сечі за допомогою лакмусових стрічок — не є точним методом. Необхідно використанняpH-метрії. Може бути, в цьому причини невдач консервативної терапії?

Роль стабілізуючого білку сечі уро-модуліну на практиці поки не використовується.

Спроби розчинити камені поки бувають вдалі лише за наявності уратних каменів, та й лише тільки у 55—60% хворих [1, 10]. В своїй практиці ми маємо один (але проте доведений) випадок розчинення уратного каменю розміром 2 см (приймання блемарену протягом п’яти місяців). Доведеним за допомогою комп’ютерної томо­графії, виконаної до початку лікування та після прийому блемарену. Але бажання розчиняти каме­ні зберігається й серед лікарів й серед хворих, при цьому на основі сучасної доказової медицини, а не тільки шляхомпоїдання яєчної шкаралупи зчасником [2, 5, 6].

Фітопрепарати застосовуються для лікування різноманітних захворювань, в тому числі й при захворюваннях нирок, але застосування їх залишається на рівні середньовіччя, а може бути й гірше. Тіль­ки в рідких роботах ми знаходимо спроби науково пояснити можливий механізм дії. Наприклад, робота Н.Г. Чабан й співавт., (2014), де експериментальним шляхом обгрунтовується призначення зборів трав в два етапи (одразу розпушити, потім розчинити) [9,11].

В даному дослідженні вивчали ефективність фітокомплексу Нокамен® виробництва фармацевтичної компанії «Ананта Медікеар» у пацієнтів з уролітіазом.

Оскільки Нокамен містить 10 найбільш вживаних в урології трав та мінеральных речовин, то ці результати можливо інтерполювати й на інші фітопрепа­рати, що містять ці компоненти (табл. 1).

Таблиця 1. Склад та властивості компонентів Нокамену
Назва рослиниДіючі речовиниВластивості
Кора кратеви, 100 мгСапоніни (діосгенін), флавоноїди, рослинні стеріни (лупеола), таніни та глюкозінолати (глюкокапарин)літолітичні (оксалати), протизапальні, спазмолітичні
Кореневища каменеломки язичкової, 60 мгФурокумарини (біля 0,5% пімпінеліна, ізопімпінелін та ізобергантен), ізокумарини (бергенін), 0,3 -0,5% ефірних летючих масел та сапонінилітолітичні (всі види каменів за рахунок впливу на кристало- колоїдне співвідношення), антибактеріальні, знижує подразнення сечових шляхів
Квіти бутеї, 40 мгФлавонові глікозиди (бутеїн, бутрин), халкони, тритерпени та стеринипротизапальні, сечогінні, літолітичні (оксалати)
Насіння доліхос ,40 мгФенольні сполучення, флавоноїди, ненасичені жирні кислоти, стероїди та сапоніниспазмолітичні, антиоксидантні, літолітичні (оксалати)
Натрію гідрокарбонат, 20 мгНатрію гідрокарбонатЛітолітичні (урати, оксалати)
Плоди якірців сланких, 100 мгСтероїдні сапоніни, флавоноїди, алколоїди та дубільні речовинилітолітичні (оксалати), антибактеріальні, підвищення тонусу статевої системи
Екстракт розмарину лікарського, 20 мгАлкалоїди (розмарицин), дубільні речовини, флавоноїди, смоли, гіркотиспазмолітичні, протизапальні, антибактеріальні
Екстракт марени сердцелистноїАнтрахінонові глікозиди (пурпурин і мунджистин), руберітрі, нова кислоталітолітичні (оксалати), сечогінні властивості
Коріння берхавії розкидистої, 70 мгФітоекдизони, солі кальцію і алкалоїди, основною з яких є пунарнавастимуляція обміну речовин, сечогінні, літолітичні (оксалати, урати)
Муміє гімалайське, 70 мгОкислені альфа-пірони, трітерпени, фенольні ліпіди, камедь, альбуміноїди, сліди смоли і жирної кислоти, велика кількість бензойної та гіпурової кислоти і їх соліпротизапальні, іммуностимулюючи, репаративні

Мета даного дослідження: вивчити ефективність Нокамену у хворих з сечокам’яноюхворобою з розміром каменів до 55 мм.

Завдання дослідження:

  • вивчити літолітичні властивості Нокамену;
  • вивчити літокінетичні властивості Нокамену;
  • вивчитизміни клініко-біохімі­чних властивостей крові й сечі в процесі прийому Нокамену;
  • вивчити антибактеріальні властивості Нокамену.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводилося на клінічній базі ка­федри урології ДУ «ДМА М3 України» в КУ «Дніпропетровська обласна лікарня ім. І.І. Мечникова». Клініко-біохімічні дослідження проводилися в сертифікованій лабораторії ДУ «Дніпропетровська медична академія М3 України». Всього в дослідженні прийняли участь 32 хворих з сечокам’яною хворобою. Камені локалізувалися в нирках. Максимальний розмір каменю не перевищував одного сантиметру. Чоловіків 69%, жінок 31%. Розподілза віком був наступним: до 20 років – 4,5%; 20-39 років – 4,5%; 30-39 років – 13,7%; 50 – 69 років – 27%.

В лівій нирці конкременти локалізувалися у 17 пацієнтів (53,1%), в правій – у 4 (12,5%), в обох – у 11 (34,4%). У деяких хворих конкрементів було декілька.

Хворим для верифікації діагнозу виконувалася нативна компьютерна томографія. УЗД не є абсолютно достовірним мето­дом для виявлення каменів. Згідно клінічним рекомендаціям ЄАУ, чутливість УЗД складає 32—70%, а специфічність — 70—97%. Перед початкомдослідження хворим буловиконанозагальний аналіз крові, сечі, посів сечі на флору та чутливість до антибіотиків, біохімічний аналіз крові (вміст кре­атиніну, сечовини, сечової кислоти, кальцію), біохімічний аналіз сечі (вміст каль­цію, сечової кислоти). Хворі приймали Нокамен по 2 капсули 2 рази на день протягом 6 місяців. Було рекомендовано прийом рідини, що дозволяєпідтримувати діурез на рівні 1,5—2 л на добу. По закінченню 6 місяців прийому препарату хворим повторно виконувалися загальний аналіз крові, сечі, посів сечі на флору та чутливість до антибіотиків, біохимічний аналіз крові (вміст креатиніну, сечовини, сечової кислоти, кальцію), біохимічний ана­ліз сечі (вміст кальцію, сечової кислоти). Також всім пацієнтам повторно виконувалася на­тивна компьютерна томографія.

Один пацієнт припинив прийом препарату самостійно через три месяці через сімейні обставини.

Результати та їх обговорення.

В процесі дослідження у 4 пацієнтів (12,5%) самостійновідійшли конкременти, розміром 5—6 мм. У трьох хворихвідходження каменів не супроводжувалося больовими відчуттями. В одного пацієнта відходження каменю супроводжувалося нирковою колькою, що потребувало додаткового призначення спазмолітиків (баралгін).

За результатами компьютерної томографії було встановлено, що під впливом Нокамену призупинялося зростання каменів в нирках.

Посів сечіна поживні середовища показав, що з 32 хворих від самого початку виявлено бактеріурію у 7 хворих. У 4 хворих висіяно Enterococcusfaecalis(у двох хворих в концент­рації 5х10_ мт/мл, у двох хворих 5х10_ мт /мл). У трьох хворих було висіяно Eсsheriсhiacoli(у одного в концентрації 5x10_ мт/мл, у двох 5x10_ мт/мл, при цьому у одного з них в асоціації з Enterococcusfаecalis 5x10_ мт/мл. У однієї пацієнтки виділено Рseudomonasaeroginosа 5x10_ мт/мл. Після лікування у пацієнта, що виділяє Ecsherichiacoli 5x10_ мт/мл, її концентра­ція знизилася до 5x10_ мт/мл. У пацієнта з вихідною концентрацією Ecsherichiacoli 5x10_ мт/мл через 6 місяців прийому препарата посів зростання не дав. У одного пацієнта з кон­центрацією Enterococcusfaecalis 5x10_ мт/мл після лікування бактеріурія не визначалася. У пациієнта з вихідною асоціацією Escherichiacolliта Enterococcusfaecalis, після лікування висіяно Ecinetobacterbaumanti 5х10_ мт/мл. У пацієнта, що припинив лікування через 3 місяці (початково був Enterococcusfaecalis 5x10_ мт/мл), вид та кон­центрація збудникузалишилисянезмінними (табл. 2).

У 28,6% хворих в загальному аналізі сечі до прийому Нокамену визначалася кристалурія (переважно оксалурія). Після 6-місячного прийому Нокамену тільки у одного па­цієнта визначалися кристали солей в сечі (ок­салати) (табл. 3), щосвідчить про літолітичні властивості Нокамену.

Вміст кальцію в крові у пацієнтів до початку прийому Нокамену було в середньому 2,44 ммоль/л. Через 6 місяців вміст каль­цію знизився до 2,34 ммоль/л (зміна статистично значуща 0,05).

Вміст сечової кислоти в крові також знизився з 268,0 ммоль/л до 311,1 ммоль/л (зміна статистично значуща р 0,05).

Вміст сечової кислоти в сечі до початку дослідження склав в середньому 2,56±0,12 ммоль/л. Через 6 місяців виділення сечової кислоти із сечеюзбільшилося до 3,02±0,14 ммоль/л (зміна статистично значуща р 0,05), що свідчить про здатність Нокамену виводити сечову кислоту із крові.

Вміст кальцію в сечіпочатково склав 3,66+0,05 ммоль/л. Через 6 місяців при­йому Нокамену вміст кальцію в сечізбільшивсядо 4,79+0,15 ммоль/л (зміна статистично значуща р 0,05) (табл. 5).

Таблиця 2. Вплив Нокамену на бактеріурію

newsphoto-1

Таблиця 3. Вираженість кристалурії
ПоказникиДо лікуванняПісля лікування
Кристалурія (оксалурія)28.6 %3%
Таблиця 4. Вплив Нокамену на вмісткальцію, сечової кислоти, креатиніну крові
ПоказникиДо лікуванняПісля лікування
Са2,44 ± 0,15 ммоль/л2,34 ± 0,17 ммоль/л
Сечова кислота311,1 ±58,1 ммоль/л268,0 ± 49,2 ммоль/л
Креатинін104,4 ± 18,1 ммоль/л98,4 ± 16,5 ммоль/л
Таблиця 5. Вплив Нокамену на вміст кальцію, сечової кислоти, в сечі
ПоказникиДо лікуванняПісля лікування
Са3,66 ± 0,15 ммоль/л4,79 + 0,15
Сечова кислота2,56 ± 0,12 ммоль/л3,02 + 0,14
ВИСНОВКИ
  • 1. Нокамен® має літокіне­тичну дію. У 12% хворих настало самостійне відходження конкрементів. Крі­м того, у 3 хворих камені відійшли не поміченими (зменшилася кількість каменів в ниркахза результатамиСКТ).
  • 2. Нокамен® має бактерицид­ну дію. Бактеріурія знизилася з 22% до 12,5%.
  • 3. Нокамен® впливає на вміст кальцію, сечової кислоти в крові та сечі. Це може сприятирозчиненню «кам’яних формацій» (бляшек Рендаля та ін.) абосприяти профілактиці каменеутворення.
Перелік літератури
1.Аляев Ю.Г. Современные аспекты медикаментозного лечения больных мочекаменной болезнью / Ю.Г. Аляев, В.И. Руюенко, Е.В. Философова // Рус. мед. журн. — 2004. — Т. 12, № 8. — С. 534-540.
2. Борисов В.В., Дзеранов Н К. Мочекаменная болезнь. Терапия больных камнями почек и мочеточников. — М.: Изд-во Российского общества урологов, 2011. — 88 с.
3. Вощула В.И. Мочекаменная болезнь. — 2006. — 268 с.
4.Дзеранов Н.К., Бешлиев Д.А. Лечение мочекаменной болезни — комплексная медицинская проблема // ConsiliumMedicum: приложение. Урология. — 2003. — С. 18—22.
5.Корсун В.Ф., Корсун Е.В., Суворов А.П. Клиническая фитотерапия в урологии. — М.: МК, 2011. – 336 с.
6. Мирошников В.М. Лекарственные растения и препараты растительного происхождения в урологии. — М.: МЕДпресс, 2005. — 240 с.
7. Полиенко А. К., Севостьянова О.А., Мосеев В.А. Влияние некоторых причин на распростране­ние мочекаменной болезни в мире // Урология, — 2005. — № 1. — С. 74—78.
8.Сайдакова Н.О., Старцева Л.М., Кравчук Н.Г. Основш показники уролог1чно! допомоги в Украш за 2005—2006роки (eidoM4eвидання). — К., 2007.
9. Чабан Н.Г., Степанов А.Е., Рапопорт Л.М., Цариченко Д.Г., Подволоцкий Д.О. Фитохими­ческие основы создания препаратов для литолиз оксалатных конкрементов // Вестник МИТХ. — 2014. – Т. 9, № 2. – С. 37-45.
10.Micali S., Grande М., Sighinolfi М.С. et al. Medical therapy of urolithiasis // J Endourol. — 2006;20(11):841~847.
11. Sabate Arroyo, Pieras Ayala, G rases Frexedas, Tubau Vi dan a et al. Relationship of endoscopic lesions of the renal papilla with type of renal stone and 24 h urine chemistry. — EAU 18, Copenhagen, 16-20 March, 2018.
12. Soygur T., Akbay A., Kupeli S. Effect of potassium cirate therapy on stone recurrence and residual fragments after shockwave lithotripsy in caliceal calcium urolithiasis: A randomized controlled trial // J. Endourology. — 2002. — V. 16(3). — P. 149—152.
13 . Shoag JTasian G.E., Goldfarb D.S., Eisner B.H. The New Epidemiology of Nephrolithiasis // Advances in Chronic Kidney Disease. — 2015. — Issue 4. — P. 273—278.
14. Turk C., Knoll T, PetrikA., Sarica K, Skolaricos A., Straub M., Seitz C. Guidelines on Urolithiasis. — Europian Association of Urology, 2015.

Влияние алиментарных факторов на pH мочи - Nokamen

В.П. Стусь, НН. Моисеенко, MB. Жбакав, RB. Ехалав
Г У «ДМА МОЗ Украины»
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ УРОЛОГІВ, АНДРОЛОГІВ ТА НЕФРОЛОГІВ

Вступление. Современная медицина движется в сторону минимизации инвазивности, усовершенствования и развития профилактики самых распространенных урологических болезней, не подразумевающих никакого хирургического вмешательства. В развитии большинства наиболее распространенных заболеваний, как урологического, так и общего профиля, большое значение имеет алиментарный фактор.Проследить его воздействие на организм можно по многим лабораторным показателям, но в данной статье пойдет речь конкретно о кислотно-щелочном балансе мочи.

Нормальной средой для организма человека является нейтральная: внутриклеточный рН составляет 6,8, а рН плазмы крови — 7,33 – 7,45. В результате повседневных химических процессов, протекающих в нашем организме, образуются кислые и щелочные метаболиты, причем первых образуется в 20 раз больше, нежели вторых. Организм обладает защитными системами, нацеленными в первую очередь на нейтрализацию кислых продуктов распада и выведение их из организма. Механизмы поддержания постоянства pH делятся на физико-химические и физиологические. Наибольшим образом регулируется кислотность крови, поэтому первым звеном зашиты организма от перепадов кислотности являются буферные системы крови. Буферные системы — это вещества щелочного и кислотного характера, нейтрализующие продукты и метаболиты противоположной природы попадающие в кровь [1]. Преимущество буферных системы — это способность мгновенно реагировать на изменение pH ибыстро нейтрализовать небольшое количество сильных кислот и оснований, но поскольку запасы буфера в крови довольно ограничены, при сильной кислотной нагрузке они начинают извлекаться из других органов и тканей, кислотность которых менее критична. Соответственно при постоянной кислотной нагрузке, хоть рН крови и остается стабильным, ткани других органов подвергаются патологическому закисленную, что приводит к множеству хронических заболеваний. Помимо того, что буферные системы способны корректировать сдвиги рН ограниченные величиной их емкости, которая определяется количеством эквивалентов сильной кислоты или основания, существует второй недостаток первой линии зашиты, который заключается в ее неспособности выводить из организма продукты обмена. Для этого существуют вторая и третья физиологические линии защиты (респираторная и мочевыделительная, а также в меньшей степени печень, ЖКТ, потовые железы) [2].

Дыхательная система представляет собой вторую линию защиты организма от перепадов кислотности. Действовать она начинает через 3-12 минут после перепада рН, но хоть выведение метаболитов и происходит быстро, при сильной кислотной нагрузке дыхательные механизмы способны вывести только 50—70%, а при избытке щелочей оказываются не эффективными [2].

Механизмы мочевыделительной системы являются третьим звеном регуляции кислотности. В отличие от буферного и респираторного механизма почечный не способен повлиять на перепад pH в течение короткою времени, а действует на протяжении нескольких суток, но при этом в составе мочи из организма экскретируется до 500 ммоль/сут кислот или оснований, а показатель pH мочи при сильной кислотной, либо щелочной нагрузке может колебаться в пределе от 4,5 до 8 |3|‚

Экскреция кислот при обычной смешанной пище и нормальном питьевом режиме у здорового человека превышает выделение оснований, поэтому моча имеет слабокислую реакцию (pH 5,3—6‚5) M концентрация в ней ионов водорода примерно в 800 раз выше, чем в крови. Роль почек в компенсации метаболического и респираторного ацидоза заключается в усилении экскреции ионов водорода. Почки вырабатывают и выделяют с мочой количество ионов водорода, эквивалентное их количеству, непрерывно поступающему в плазму из клеток организма, совершая при этом замену ионов водорода, секретируемых эпителием канальцев, на ионы натрия первичной мочи [3]. Стабильное отклонение кислотности мочи от нормы может наблюдаться при некоторых урологических заболевания таких как нарушения обмена веществ, мочекаменная болезнь, опухоли уротелия [4].

Алиментарный фактор. Наибольшим образом на уровень кислотности биологических сред организма влияет рацион питания. Все продукты в процессе расщепления образуют кислотные и щелочные метаболиты.

Метаболические процессы человека формировались на протяжении многих тысячелетий и соответствовали разному образу жизни в разное время существования. История питательного режима человечества делится на три большие этапа:

  • — питание до Нашей эры;
  • — питание времен аграрной культуры;
  • — питание современного человека.

Практически всю жизнь люди были охотниками и собирателями. На треть рацион состоял из мяса диких животных с малым содержанием жира и на две трети из растительных продуктов. Такое питание было полностью щелочным, кислотная нагрузка составляла в среднем минус 78 миллиэквалентов в день.

Ситуация принципиально изменилась с возникновением аграрной цивилизации, когда человек стал употреблять в пищу много зерновых культур, молочные продукты и жирное мясо одомашненных животных [5].

K тому же кардинально изменился режим физической нагрузки. Активность физической нагрузки оказывает значительное влияние на кислотность мочи. После выполнения работы со средней интенсивностью кислотность мочи из менялась на 0,5 ± 0,67 у. е, в сторону окисления, а при выполнении значительной и большой нагрузки этот показатель достигал 1,0±0,001 y. е. в сторону окисления [6]. Таким образом стремительное развитие цивилизации привело к слишком резким изменениям в сформированном за миллионы лет метаболизме.

Пища современного человека, которую он стал употреблять в последние 100 лет и которая особенно резко изменилась за последние 20 лет, не соответствует генетическим потребностям организма, так как имеет резкий кислотный характер [7]. Более того, индустриализация сельского хозяйства за последние два столетия привела к значительному минеральному истощению почв, в результате, произошел не только дисбаланс между положительно заряженными ионами (анионами) и отрицательно заряженными (катионами), но и дисбаланс между самими катионами. Если ранее соотношение K/Na было примерно 10/1, то современная диета имеет соотношение примерно 1/3, то есть оно измени лось в 30 раз и реверсировалось. Произошло также увеличение соотношения хлорид/бикарбонат. Пищевая соль (NaCl), в большом количестве присутствующая в нашей пище, только усугубляет ситуацию. Таким образом, пища перестала обеспечивать поступление необходимого уровня катионов и их баланс.

Современная пища по сравнению с временами палеолита бедна не только калием, но и магнием, а также пищевыми волокнами, зато она богата насыщенными жирами, простыми сахарами, натрием и хлором.

Это способствует болезненному хроническому состоянию закисления и тканей метаболическому ацидозу. К сожалению, закисление тканей поразило большинство населения развитых стран, причем степень его растет с годами. То, что мы привыкли считать естественными возрастными заболеваниями (мочекаменная болезнь, кариес, остеопороз, подагра), зачастую оказывается непосредственными последствиями минерального истощения [7].

Фундаментальный показатель. В начале XXIвека в Америке было проведено исследование пищевого рациона человека, в котором была обнаружена еще одна, важная с точки зрения здоровья, характеристика продуктов питания (помимо калорийности, насыщенности белками, углеводами, жирами и витаминами) [8].

«Netacidexcretion (NAE)» (чистая кислотная экскреция). Она представляет собой сумму мочевой экскреции органических кислот (0A5) и потенциальной почечно-кислотной нагрузки пищи (PRAL). OAS в основном определяется площадью поверхности тела и, таким образом, может быть оценена с помощью антропометрических измерений (0А5 (мэкв/д) = площадь поверхности тела индивида х41/1,73) [9].

PRAL — это кислотная нагрузка пиши. Она складывается из соотношения в пище компонентов, которые в ходе метаболизма образуют либо кислоту, либо щелочь. Эго показатель кислотообразующей способности пищевых продуктов, который позволяет учитывать не только химический состав пищевых продуктов, но также биодоступность макро- и микроэлементов, и другие независимые от питания метаболические процессы в организме. Чем больше его положительное значение, тем выше будет закисляющее действие продукта, а чем больше его отрицательное значение, тем выше будет его защелачивающее действие. Когда в пище преобладают компоненты, образующие кислоту, то кислотная нагрузка имеет положительную величину. Если в пище больше компонентов, образующих щелочь (органические соли калия и магния), то кислотная нагрузка представляет собой отрицательную величину. Чтобы рассчитать PRAL, необходимо учитывать средние показатели чистой абсорбции соответствующих питательных веществ, включая белок, а также степень диссоциации фосфата при рН 7,4, ионную валентность магния и кальция. На основе этих факторов, определяющих PRAL (и после того, как приняты во внимание соответствующие атомные веса), получаются специфические для питательных веществ коэффициенты преобразования, которые позволят рассчитывать PRAL непосредственно из пищевых рационов: PRAL (мэкв/д) = 0,49 х белка (г/д) + 0,037 x фосфора (мг/д) — 0,021 х калия (мг/д) — 0,026 х магния (мг/д) — 0,013 x кальция (мг/д).

Для оценки общею мочевого NAE, необходимо сложить OASи PRAL (NAEs = PRAL + OAS) [9].

Важно понимать, что если OAS для здорового человека является относительно стабильной величиной, то PRAL — это показатель, который сильно варьируется в зависимости от меню и может регулироваться самим человеком. Это крайне важно для некоторых групп людей, к примеру больных мочекаменной болезнью, ведь при помощи одной лишь корректировки своего рациона можно препятствовать рецидивированию мочекаменной болезни. Для простоты исчислений была сформирована обширная таблица PRAL различных продуктов (табл. 1).

Таблица 1. Показатели кислотной нагрузки продуктов [5]

newsphoto-7

Важно учитывать, что показатели, приведенные в таблице, являются приблизительными, поскольку на кислотные свойства продукта влияет множество факторов. Состав растительной пиши зависит от химического состава почвы, на которой она была выращена, а также принадлежность к одному из многочисленных сортов.

Свойства продуктов животного происхождения также будут зависеть от среды обитания, характера пиши, здоровья M многих жизненных факторов животного. Поэтому данные таблицы не дают возможности точного расчета, но являются достаточными для повседневного контроля шатания.

Влияние медикаментов на рН мочи. Уровень рН среды влияет на скорость растворения большинства лекарственных препаратов. Многие препараты имеют способность изменять кислотность мочи, соответственно способны повлиять на скорость выведения других лекарственных веществ. Некоторые сульфаниламиды в организме ацетилируются, причем их ацетильные производные из-за плохой растворимости в кислой среде могут вызывать кристаллурию с поражением почек. Поэтому применение на их фоне лекарств, повышающих кислотность мочи, не рекомендовано [10].

Самыми распространенными группами препаратов при лечении пациентов урологического профиля являются антибиотики, уросептики, а также фитопрепараты.

Итальянскими и американскими исследователями было проведено исследование по выявлению связи между приемом антибактериальных препаратов и развитием мочекаменной болезни [11].

Результаты показали, что женщины, применявшие антибиотики в совокупности 2 и более месяцев в первой возрастной группе (40—49 лет) и второй (40-59 лет), имели более высокий риск развития симптоматической МКБ по сравнению с пациентками, не применявшими их в этом же возрасте.

Состав мочи был в целом одинаковым в разных группах женщин, принимавших антибиотики, за исключением чуть более низкого значения pH мочи и уровня мочевого цитрата у лиц, принимавших антибиотики в течение 2 или более месяцев [11].

Важным является не только воздействие антибиотиков на кислотность мочи, а и воздействие кислотности на фармакологическое действие препаратов. Установлено, что существует множество факторов, влияющих на эффективность антибиотиков при инфекциях мочевыводящих путей (ИМП), и рН является одним из таких факторов. В связи с тем, что рН мочи человека варьирует в весьма широких пределах — от кислой (рН 4,5) до щелочной (рН 8), M данным фактором достаточно легко манипулировать, это может оказаться значимым преимуществом для лучшею понимания роли рН в эффективности применения антибиотиков при ИМП.

Представителями департамента хирургии, отдела урологии Китая и Канады в 2014 году было проведено исследование, целью которого являлось определение влияния pH на активность клинических значимых антибиотиков против основных бактериальных уропатогенов [1 1]. Входеисследованияin vitro была изучена активность 24 широко используемых антимикробных препаратов против штаммов бактерий, относящихся к 6 основным видам уропатогенов (Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Enterococcus faecalis, Staphylococcus saprophyticus è Staphylococcus epidermidis), при различных значениях рН (от 5 до 8).

Для оценки активности антибиотиков использовались стандартный диске-диффузионный метод и метод серийных микроразведений. Как оказалось, для 18 из 24 изученных антибиотиков pH играла значимую роль в общей подавляющей активности препарата. Хотя у большинства тестируемых препаратов отмечалась сходная активность в отношении большинства или почти всех патогенов, несколько антибиотиков имели рН-зависимую активность против определенных возбудителей.

Фторхинолоны, котримоксазол, аминогликозиды и макролиды были более активны в щелочной среде, в то время как тетрациклины, нитрофурантоин и многие бета-лактамы проявляли максимально высокую активность в кислой среде. Активность сульфаметоксазола, оксациллина, амоксициллина, клавулановой кислоты, ванкомицина, имипенема и клиндамицина, в основном, не зависела от рН среды [12].

На ряду с антибактериальной терапией в лечении воспалительных заболеваний мочевых путей и мочекаменной болезни применяются уропротекторы и диуретики на основе лечебных растений. Преимуществом фитопрепаратов над антибиотиками является меньшая гепатотоксичность и отсутствие приобретаемой резистентности микроорганизмами. [13]

Цель исследования: установление взаимосвязи в изменениях pH мочи от рациона питания человека, а также определить влияние медицинских препаратов (нокамен) на кислотность мочи.

Материалы и методы исследования. Мы провели исследование для подтверждения зависимости реальных показателей кислотности мочи и вышеописанных расчетов.

Изучение рН мочи проводили с помощью pH метра РСТ — 407рН производства Тайвань Для достижения максимальной точности прибор калибровали через каждые 10 измерений с помощью стандартных растворов.

В исследовании принимали участие 53 студента ГУ «ДМА МЗУ» (в возрасте 20—21 год). Ежедневно на протяжении недели студенты записывали свой рацион, после чего каждое утро сдавали вторую порцию мочи на анализ уровня pH. Исследование проводилось с разными группами студентов на протяжении года и продолжается доныне. Всех исследуемых можно поделить на две примерно равные группы: «Студенты со стабильным уровнем рН» и «Студенты с резко изменяющимся уровнем рН». В первуюочередь были проанализированы рационы тех, кто показал стабильные результаты, после чегостало очевидно, что абсолютно все студенты, стабильно показывающие слабокислую рН, придерживаются здорового питания, с преобладанием овощей, фруктов, рыбы и каш, вареного мяса, атакже жареного в небольшом количестве. Участница, соблюдавшая строгую диету, ежедневно питавшаяся малокалорийными продуктами и в небольшом количестве на протяжении трех дней подряд показывала pH 5,56; 5,57; 5,56. У остальных приверженцев здорового питания кислотность колебалась в пределах трех десятых. В целом можно сказать, что слабокислая моча образовывается при таком рационе питания, когда каждый прием пищи в сумме дает показатель кислотной нагрузки в пределах от +15,О mEqдо +28,0 mEq. Питание участников, чей уровень рН мочи был нейтральным, нельзя назвать не здоровым, зачастую оно было даже сбалансированным, но прослеживалась одна общая черта – отсутствие мяса. Студенты, пренебрегающие мясными продуктами, но употребляющие при этом в достаточном количестве каши, рыбу и орехи выделяли нейтральную мочу. Кислотная нагрузка одного приема пищи y таких участников составляла от +7,0 mEq до +10,0 mEq. Можно подсчитать, что разница в 10 mEq кислотной нагрузки примерно соответствует разнице кислотности величиной в 0,6. (рис. 1).

Рис. 1. Зависимость pH от кислотной нагрузки пищи

newsphoto-8

В целом можно сказать, что у людей со стабильным показателем pH мочи довольно четко прослеживается зависимость кислотности мочи от употребляемой пищи. Кислая, слабощелочная и щелочная среда у этих участников не встречалась, даже в тех случаях, когда они однократно пренебрегали правильным питанием и употребляли фастфуд, жирную и калорийную пишу. Это говорит о том, что кислотность мочи является довольно стабильным показателем, который тяжело изменить одним-двумя приемами пищи.

Изучены рационы студентов, показывавших резкие перепады кислотности мочи в диапазоне от кислой 4,7 до слабощелочной 7,8. В данной группе корреляция кислотной нагрузки и pH мочи была менее очевидной потому, что часто при употреблении на протяжении нескольких дней закисляющих продуктов уровень кислотности мочи составлял более 7,4 и, наоборот, при отказе от резко кислого рациона моча становилась слабокислой 5,3—5,5. Ho при детальном изучении рациона можно было выявить, что все участники с резкими перепадами pH ведут неправильное, несбалансированное питание. Все студенты, употребляющие в пищу много фастфуда (в том числе и суши), а также те, кто отдает предпочтение жирной и жареной домашней кухне, имели ежедневные скачки кислотности. Нужно отметить, что участники, вообще не употребляющие «вредные» продукты, но при этом питающиеся нерегулярно, без определенной порционности, также имеют нестабильный уровень кислотности. Люди, которые по утрам ограничиваются кофе, днем обходятся «перекусами» и плотно ужинают, как правило, показывают кислую рН 4,7—5, а те, кто вообще сильно ограничивают себя в пище, обходясь за день несколькими чашками кофе, бутербродом и фруктами, показывают слабощелочную рН 7,8—8,2. У участников из второй группы наблюдаются резкие скачки pH на несколько единиц как минимум раз в 3 дня. Было сделано одно важное наблюдение: все участники второй группы, в отличие от первой, не поддерживали должным уровнем водный баланс. Люди, питающиеся сбалансированно, ежедневно потребляли не менее 1,5 литра жидкости (большую часть, из которой составляла простая вода), а большинство участников из второй группы обходились несколькими чашками кофе или чая, употребляя малое количество обычной воды.

Некоторым участникам было предложено скорректировать свой рацион, нормализовать порционность и время приема пиши, отказаться от фастфуда, жареной и жирной пищи. Результат был отмечен не сразу, но в течение трех дней уровень кислотности мочи начал стабилизироваться и перешел в диапазон от слабокислого 5,5 до нейтрального 7,1 (рис. 2). Это подтверждает утверждение o том, что мочевыделительная система реагирует на повышение кислых метаболитов в течение нескольких суток.

Рис. 2. Типы прогрессии уровня pH

newsphoto-9

Рис. 3. Изменения кислотности мочи на протяжении приема Новамен

newsphoto-10

Отдельно хотелось бы отметить влияние сладостей и алкогольных напитков на кислотность мочи, а точнее его отсутствие. Среди участников были любители сладкого, ежедневно употреблявшие конфеты и сладкие напитки, но при учете наличия нормального рациона это никак не сказалось на их результатах в сравнении с людьми, не злоупотребляющими сахаром Несколько участников почти ежедневно употребляли пиво объемом от 0,5 до 1,0 л, но они попали в группу людей со стабильным нейтральным pH, no всей видимости сработал принцип потребления достаточного объема жидкости.

Изучено влияние фитопрепарата Нокамен на изменение уровня рН мочи (рис. 3). В исследовании приняли участие 13 человек с изначально повышенной кислотностью мочи. Каждый испытуемый принимал Нокамен по 2 таблетки 2 раза в день на протяжении 6 месяцев. В результате данной терапии в течение первого месяца уровень рН пациентов стабилизировался и был близок к средним значениям нормы (табл. 2).

Таблица 2. Значения показателя pH мочи на этапах терапии Нокаменом
рН мочи в течении 1го месяцарН мочи через 3 месяцарН мочи через 6 месяца
15,65,86,0
24,85,85,7
35,55,75,8
45,05,35,4
56,06,16,0
66,26,66,5
76,06,06,1
85,96,26,1
95,76,16,0
105,85,96,1
115,65,86,0
125,96,05,9
135,15,85,7
Выводы
  • Кислотность мочи человека зависит главным образом от рациона его питания Такая характеристика, как PRAL является достоверной и кислотная нагрузка в 10 mEq дает изменение кислотности мочи примерно в 0,6.
  • Установлено, что для поддержания показателя pH мочи в естественном слабокислом диапазоне необходимо регулировать не только содержание рациона, а и режим питания, то есть его своевременность и дробность.
  • Мочевыделительная система реагирует на изменения общей кислотности организма в течение нескольких дней, а не мгновенно.
  • Важную роль для стабилизации уровня кислотности мочи имеет поддержание водного баланса организма.
  • Прием медицинских препаратов может оказывать влияние на кислотность мочи.
  • Прием Нокамена способствует поддержанию нормального уровня рН.
Список литературы
1. Моррисон В.В.‚ Чоснокова НП., Бизенкова МН. Кислотно—основное состояние. Регуляция кислотно-основного гомеостаза (лекция 1). Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. 2015. N9 3. C. 270—273.
2. Моррисон В.В.‚ Чоснокова НП., Бизенкова МН. Кислотно—основное состояние. Регуляция кислотно-основного гомеостаза (лекция 1). Международный журнал прикладных и фундаментальных исследований. 2015. N9 3. C. 270—273.
3. Кубарко А.И.‚ Переверзсв В.А., Семенович А.А. Физиология человека: учеб. пособие в 2 ч. Минск: Выш. шк., 2010. Ч. 1. С. 288—302.
4. Голованов С.А., Сивков А.В.‚ Поликарпова А.М.‚ Дрожжева В.В.‚ Андрюхин М.И.‚ Просянников М.Ю. Метаболические факторы риска и формирование мочевых камней. Исследование III: Влияние рН мочи. Экспериментальная и клиническая урология. 2018. N9 1. C. 84-90.
5. Питание и кислотно-щелочной баланс. URL: https://hozar.livejournal.com/398205.html.
6. Полуляшонко Т.А. Биохимический метод контроля функционального состояния организма юных велосипедистов на этапе начальной подготовкию Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: зб. наук, пр. Луцьк, 2012. N9 4(20). C. 457—460.
7. Ентшура П.В‚, Локэмпер И.Б., Галкин А.А. Щелочная система оздоровления, URL: https://ekniga.org/dom-i-scmya/zdorave/35669-schelochnaya-sistema-ozdor0vleniya.html.
8. Eaton В.В.‚ Eaton 3rd S.B., Konncr М]. Paleolithic nutrition revisited: a twelve-year retrospective on its nature and implications. Eur] Clin Nutr. 1997. Vol. 51(10). Р. 715-716. Doi: 10.1038/sj.cjcn.1600471.
9. Remer T., Dimitriou T., Manz F. Dietary potential renal acid load and renal net acid excretion in healthy, free-living children and adolescents. Am J Clin Nutr. 2003. Vol. 77(5). P. 1255—1260. Doi: 10.1093/ ajcn/77.5.1255.
10. Прокофьева Л.В., Кормишина А.Е‚, Кормишин В.А. Курс лекций по общей фармакологии: учебно-методическое пособие. Ульяновск: УлГУ, 2017. C. 155.
11. Yang L., Wang К., Li H., Denstedt J.D., Cadieux P.A. The Influence ofUrinary рНon Antibiotic Efficacy Against Bacterial Uropathogens. Urology. 2014. Vol. 84(3). Р. 731.e1*731.e7. Doi: 10.1016/j.urology.2014.04.048.
12. О взаимодействии лекарственных средств часть II. 2007, URL: https://www.remcdium.ru/doctor/therapeutics/o-vmimodeystvii-lckarstvennykh-sredstv-chast-ii/.
13. Андрэ Гeссeнepa. Воздействие нa микробиом: фитотерапия в сравнении c антибиотиками. Медична газета «Здоров `я України 21 сторіччя». 2017. Мг 21(418). C. 51.

Фармацевтична опіка при сечокам’яній хворобі Загальні принципи фармацевтичної опіки хворих на СКХ: - Nokamen

  • Виявити «загрозливі» симптоми, що потребують негайного звернення до лікаря.
  • Акцентувати увагу хворих на немедикаментозних корекціях.
  • Надати рекомендації щодо раціонального застосування обраного лікарського засобу.
  • Загрозливими симптомами сечокам’яної хвороби, які потребують негайного звернення до лікаря та госпіталізації, є:
  • – гострий біль у поперековій ділянці і в підребер’ї з’являється, який поширюється нерідко на всю відповідну половину живота;
  • – значне підвищення артеріального тиску, брадикардія;
  • – нудота, блювання, прискорене болісне сечовипускання;
  • – наявність великої кількості крові у сечі
  • – підвищення температури тіла, озноб.
  • Незалежно від природи каменів важливим напрямком профілактики сечокам’яної хвороби є правильний питний режим. Споживання рідини має відповідати досягненню обсягу сечі як мінімум 2 л на добу, а бажано і більше. При виборі водного навантаження слід пам’ятати, що при оксалатних каменях небажане вживання соків і напоїв з високим вмістом вітаміну С, кавуновий сік не слід застосовувати при фосфатурії, капустяний сік – при гіперурикемії. При уратних каменях найбільш краще навантаження лужними мінеральними водами.
  • Модифікація дієти повинна проводитися з урахуванням хімічного складу сечових конкрементів. При сечокислих каменях із харчового раціону виключають печінку, нирки, язик, мізки, телятину, какао, наваристі м’ясні бульйони, бобові, цвітну капусту, щавель, волоські горіхи, арахіс. При фосфатурії і фосфатних каменях необхідна дієта, що сприяє окисленню сечі. Для цього рекомендують переважно м’ясо, сало, борошняні страви, рослинні жири, обмежують молоко і молочні продукти, скорочують споживання овочів і фруктів. При оксалатних каменях обмежують споживання (або виключають) салату, шпинату, щавлю, а також картоплі, молока, моркви.
  • Дієтичні рекомендації слід доповнювати прийомом фітопрепаратів. Засоби рослинного походження м’яко діють на всі ланки патогенезу захворювання, безпечні при тривалому застосуванні.
  • Фітокомплекс Нокамен містить у своєму складі лікарські рослини, які комплексно впливають на основні ланку патогенезу циститу. До складу Нокамену входять рослини з літолітичними властивостями (ломикамінь, доліхос, марена, берхавія, кратера, якірці та ін.), які здатні запобігати кристалізації оксалатів, уратів та фосфатів у сечі і попереджувати розвиток сечокам’яної хвороби. Крім літолітичної дії Нокамен також проявляє антибактеріальну дію щодо уропатогенів за рахунок якірців, розмарину, марени, ломикаміню. Протизапальну дію забезпечують кратева, берхавія, бутея, імуностимулюючі властивості – мумійо.
  • Фітопрепарати для лікування та профілактики сечокам’яної хвороби слід приймати курсами, тривалість і частоту яких встановлює лікар.
  • Виникнення диспепсичних розладів (нудота, відчуття дискомфорту у епігастральній ділянці та ін.) під час прийому лікарських засобів на основі рослинних комбінацій не є підставою для відміни препарату. В цьому випадку препарат слід приймати після їжі.
  • Слід пам’ятати, що найбільш частим побічним ефектом під час застосуванні лікарських засобів на основі рослинних комбінацій є алергічні реакції.
  • Особам, які перебувають на дієті без солі, слід враховувати утримання натрію у складі лужно-цитратних комплексів уролітолітичних лікарських засобів.
  • Єрмолаєнко Т.І., Жулай Т.С. Фармацевтична опіка хворих на сечокам’яну хворобу при застосуванні нового уролітичного засобу «Фларосукцин» // Фармацевтичний часопис.- №4.- 2011.- С.113-116.
  • Інтернет-ресурс ПОГ «МЕДСТАНДАРТ», http://pharmopeka.net.