Сечокам’яна хвороба – одне з найпоширеніших урологічних захворювань, при якому в нирках і сечовивідних шляхах утворюються нерозчинні відкладення – пісок або каміння.  Вони також можуть мігрувати у сечоводи, сечовий канал і сечовий міхур. Від чого з’являються камені в нирках? Причини у кожному окремому випадку індивідуальні, але існує кілька факторів, які провокують їх появу. До зовнішніх відносять кліматичні умови, неналежний питний режим, шкідливі умови праці, надлишок білка й солі в раціоні та передозування кальцію. Внутрішніми чинниками вважають спадковість, ендокринні захворювання та патології ШКТ, інфекції сечовивідних шляхів.

Камені в нирках: симптоми

Камінь у нирці може певний час майже не завдавати дискомфорту, але на необхідність терміново звернутись до лікаря вказують такі симптоми:

• гострий біль у ділянці нирок або попереку;
• підвищення температури та озноб;
• нудота та блювання;
• порушення сечовипусканні;
• кров у сечі.

Камені в нирках: лікування

Якщо камені невеликі, лікарі, як правило, вибирають консервативну терапію та призначають медикаменти – спазмолітики та протизапальні засоби. Складніші випадки потребують хірургічних методів, але сьогоднішній рівень медицинських технологій дозволяє робити це малоінвазивно, без розрізів та тривалої реабілітації. 

Харчування та здоровий спосіб життя – проти каменів

Ідеальні умови для сечокам’яної хвороби – це висока концентрація солей і мінералів у сечі. Тому важливо підтримувати нормальну кислотність сечі за допомогою продуктів і води.

Що потрібно викреслити з раціону:

1. Копченості.
2. Шоколад і здобу.
3. Фастфуд.
4. М’ясо та рибу жирних сортів.
5. Прянощі.
6. Міцний чай та каву.
7. Зелений салат, щавель, шпинат, ревінь, буряк.

На що варто “підналягти”:

1. Нежирні сорти м’яса та риби. 
2. Бобові та насіння.
3. Крупи та макарони.
4. Молочнокислі продукти. 
5. Житній хліб.
6. Вегетаріанські супи.
7. Овочі: картопля, кабачок, морква, гарбуз, капуста, огірок. 
8. Фрукти: абрикос, груша, виноград, персик, банан.
9. Березовий сік і сік червоної смородини. 

Приємний бонус до “протикам’яного”харчування – твердий сир із низьким вмістом солі.  Моцарела, рікота, адигейський – вибирайте до смаку. 

При приготуванні страв доведеться обійтись без смаження, обмежити сіль до 5 грамів на добу та розтягнути їстівне задоволення на 4-6 разів. Алкоголь, звісно, у списку дозволеного відсутній. А от лимонад – натомість, варто зробити своїм напоєм must have! Тільки справжній, домашній. Якщо немає часу на лимонад, можна робити воду з лимоном, адже лимон – лютий ворог ниркових каменів. За даними Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, щоденний лимонний напій знижує ризик виникнення каменів на 87 відсотків! Пояснюється це просто: вода розбавляє концентрацію сечі, а лимонна кислота гальмує утворення кристалів. 

І, звісно ж, фізична активність – це не просто “штамп” на тему здоров’я, вона активізує всі обмінні процеси в організмі, тому не дає солям накопичуватись. Крім того, рухова активність знижує рівень стресу та сприяє здоровому сну, що теж важливо для нормального метаболізму та повноцінної роботи нирок. 

Досить прості й навіть приємні правила, а насправді доводять, що запобігти – легше, ніж лікувати.

Запалення сечостатевої системи – це група захворювань уретри,  сечового міхура, нирок та статевих органів як у жінок, так і у чоловіків: 

– запалення сечовипускального каналу (уретрит);

– запалення сечового міхура (цистит);

– запалення нирок (пієлонефрит);

– сечокам’яна хвороба (виникнення каменів у сечових шляхах);

– гонорея (венеричне інфекційне захворювання, спричинена бактерією Neisseria gonorrhoeae);

– хламідіоз (інфекційне захворювання, що викликає бактерія Chlamydia trachomatis);

– трихомоноз (запалення органів сечовидільної системи спричинене вагінальною трихомонадою);

– нетримання сечі;

– ниркова недостатність.

Без належного лікування гострі інфекції сечової системи стають хронічними та загрожують серйозними ускладненнями. Крім того, бактеріями, вірусами, грибками та паразитами, які є збудниками запалення, можна заразити всю родину, в тому числі дітей, – ось чому їх важливо вчасно діагностувати та вилікувати.

Хвороби сечовидільної системи у жінок

За даними медико-статистичних досліджень захворювання сечовидільної системи в чотири рази частіше вражають жінок, ніж чоловіків. Це пов’язано з анатомічними особливостями уретри та відсутністю секрету передміхурової залози, який має бактерицидні властивості. Також причиною запалення сечовидільної системи може стати травмування під час статевого акту, використання контрацептивів (спіралі або діафрагми) та застій сечі через анатомічні та ендокринні зміни під час вагітності.

Сечостатева система – це група органів, пов’язаних між собою анатомічно та фізіологічно. Тому бактерія, яка потрапила в сечові шляхи (найчастіше – з травного тракту), вражає й органи, розташовані поруч. У жінок – це, крім перелічених вище захворювань, запалення яєчників (аднексит, сальпінгоофорит). 

Хвороби сечовидільної хвороби в чоловіків

У чоловіків запалення сечовидільної системи зустрічається переважно після сорока п’яти років. Приблизно в цьому віці простата збільшується в обсязі й починає тиснути на уретру, через що випорожнення сечового міхура відбувається не повністю. Найчастіше в чоловіків діагностують такі захворювання:

• – простатит (запалення передміхурової залози);
• – епідидиміт (запалення придатка яєчка);
• – орхоепідидиміт (запалення яєчка);
• – баланіт (запалення голівки статевого члена).

Діагностика та лікування хвороб сечової системи

Для того, щоб вилікувати запалення сечовидільної системи, насамперед потрібно визначити збудника інфекції. Для цього застосовуються такі медичні методи дослідження:

• огляд і опитування пацієнта;

• – загальний аналіз сечі;
• – дослідження сечі за спеціальними методиками;
• – бактеріальний посів сечі;
• – загальний та біохімічний аналіз крові;
• – аналіз інших біологічних рідин;
• – уретроскопія;
• – КТ або МРТ органів сечостатевої системи;
• – УЗД  органів урогенітальної сфери, нирок та сечового міхура. 

• – рентгенологічні методики; 

• – ендоскопічне обстеження (цистоскопія, уретроскопія, пієлоскопія);

• – імунологічні та молекулярно-генетичні тести. 

Після проведених обстежень лікар призначає терапію, основна мета якої – усунути збудника інфекції. Лікування запалення сечостатевої системи у чоловіків і жінок принципово не відрізняється і може включати такі методи: 

1. Прийом антибіотиків, протигрибкових або противірусних препаратів.
2. Прийом спазмолітичних і протизапальних препаратів.
3. Прийом уросептиків.
4. Фітотерапія. 
5. Дієта. 
6. Питне лікування.

Терапія, як правило, проводиться амбулаторно, оперативне втручання призначається лише в запущених випадках або при ускладненні захворювання. 

Гострий стан запалення зазвичай ефективно лікується, головне – вчасно звернутися до лікаря.